У випадку зменшення позикових коштів підприємства у вигляді кредитів
(послаблюється сила фінансового важеля) підприємство може опинитися в квадранті 6, що свідчить про зростання власних коштів підприємства.
Для 4 квадранта характерна ситуація, коли РФГД додатній. У підприємства досить ресурсів для реалізації інвестиційного проекту при нульовому значені РФД. Існує деякий надлишок ліквідних засобів. Можливі сценарії розвитку — переміщення до квадрантів 1, 2, 7.
В квадранти 2 і 7 підприємство переміститься у випадку реалізації інвестиційного проекту. Якщо темпи зростання будуть достатньо високими, то підприємство перейде до квадранту 2. При невеликих темпах зростання обороту — в квадрант 7. В цьому випадку позики, пов’язані з реалізацією інвестиційного проекту, негативно відобразяться на величині РФД.
У випадку скорочення використання позикових коштів підприємство може перейти в положення 1. Тут послаблюється сила фінансового важеля, знижується рентабельність власних засобів.
Наступне положення — квадрант 5. В цілому положення підприємства дуже
добре, стійке (так же, як і в квадранті 4), існує деякий надлишок
ліквідних засобів, з’являється можливість не тільки закріпитися на власному
сегменті ринку, але й розширити його за рахунок диверсифікації виробництва.
При високому рівні рентабельності і при зростанні фінансових виплат,
пов’язаних з нарощуванням виробництва, підприємство може переміститися в
квадрант 2.
При зниженні економічної рентабельності підприємство може погіршити своє становище і переміститися в квадрант 6. Але треба пам’ятати про те, що в таке положення попадає підприємство з диверсифікованою структурою.
Підприємство знаходиться в квадранті 6. РФГД менше нуля за рахунок дуже великої від’ємної величини РГД. Можливо, що підприємство або щойно реалізувало інвестиційний проект, або зробило диверсифікацію свого виробництва (або діяльності). Є певний дефіцит ліквідних засобів. Існує три можливих сценарія розвитку — квадранти 2, 7 або 9.
Найкраща з перспектив — встановлення рівноваги (повернення в квадрант 2). Тут необхідно встановити рентабельність активів до потрібної величини (потрібно потурбуватися про ефективність, запровадивши заходи по скороченню витрат на підприємстві). Якщо є можливість, то слід попрацювати над скороченням фінансово-експлуатаційних потреб, в тому числі і за рахунок грамотного управлення дебіторською і кредиторською заборгованостями підприємства.
Більш вірогідним є перехід в квадрант 7. Це може бути реалізовано перш за все за рахунок зниження використання позикових коштів. В даному випадку не виникне поліпшення ситуації з ліквідними засобами підприємства, але кризові явища на підприємстві будуть трансформовані в іншу форму, яка наблизить підприємство до виходу з такого стану. Якщо економічна рентабельність і в подальшому буде знижуватись, то не уникнути переміщення в квадрант 9.
Квадрант 7. У підприємства нерадісне положення — дефіцит ліквідних засобів. Найбільш вірогідна причина — асинхронність їх надходження і використання. Якщо вдасться досягнути ситуації, коли економічна рентабельність буде зростати (причому швидше обороту), то можливий перехід в положення 2 або 1. Це буде означати подолання кризового стану
У випадку, коли економічна рентабельність не буде зростати або буде знижуватися, найбільш вірогідний сценарій — поглиблення кризи (перехід в квадрант 9, може бути, через положення 6 ).
Наступне положення — пряма протилежність двом першим — квадрант 8.
В цій ситуації у підприємства ярко виражений надлишок ліквідних засобів.
Якщо підприємство зможе з найбільшою ефективністю ними розпорядитися, то
положення може стати стабільним. Слід звернути увагу, що ми не змогли
попасти в квадрант 8 традиційним переходом з якого-небудь другого
квадранта. Це означає, що дане положення пов’язано не тільки з успіхами в
фінансовій і виробничий сферах. Тут економічні успіхи підприємства повинні
бути підкріплені успіхами в засновництві, створенні розгалуженої
підприємницької структури. Мабуть, найбільш цікавим і перспективним в цій
ситуації буде перевтілення підприємства холдинг з добре розгалуженою і
розвинутою структурою). Якщо при цьому наше підприємство вичерпає всю
позикову силу за рахунок залучення позикових коштів (при спробі
максимізувати рентабельність власних засобів з використанням ефекту
фінансового важеля), то можливим є перехід в квадрант 4. Скоротиться
величина результату фінансової діяльності підприємства (РФД).
І, нарешті, квадрант 9. Це реальне кризове положення підприємства.
Рецепти виходу з кризового стану можуть бути наступні: дезінвестиції, фінансова підтримка держави (якщо це можливо) або материнської компанії
(якщо така є), дроблення підприємства (дозволить різко зекономити на
постійних витратах і скоротити величину фінансово-експлуатаційних
потреб).
В результаті проведення вищезгаданих заходів можливий перехід в квадрант 6 або 7.
Отже, всі квадранти матриці розглянуті. Використання матриці фінансових стратегій підприємства дозволить йому адекватно приймати рішення про комплексне використання всіх активів і пасивів підприємства.
“Подорож” з квадранта в квадрант даної матриці дає можливим аналіз стратегії підприємства в динаміці. Тут існує велика кількість можливих сценаріїв, але якщо вдається точно ідентифікувати положення підприємства в тому чи іншому квадранті, то кількість можливих варіантів розвитку обмежиться.
1. Фінансова стійкість, як відображення фінансового положення підприємства.
2.1. Сутність фінансової стійкості підприємства та фактори, що її обумовлюють.
Фінансове положення являє собою відображення фінансової стійкості підприємства на визначений момент і забезпеченості його фінансовими ресурсами для безперебійного здійснення господарської діяльності і своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань.
Загальна фінансова стійкість підприємства припускає, насамперед, такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження доходів над їхніми витратами. В умовах ринку вона вимагає, насамперед, стабільного одержання доходу від реалізації продукції, причому достатнього по своїх розмірах, щоб розплатитися з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками й іншими. Одночасно для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і виконання всіх зобов'язань у нього залишався доход, що дозволяє розвивати виробництво, модернізувати його матеріально-технічну базу, поліпшувати соціальний клімат і так далі. Під сутністю фінансової стійкості розуміють забезпеченість запасів і витрат джерелами формування. Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, що представляє собою можливість підприємства розплачуватися за своїми обов'язками чи здатність вчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру. З переходом підприємства на ринкові умови роботи гостро встало питання про стійкість його фінансового положення і вишукування його оздоровлення. На фінансову стійкість підприємства впливає величезне різноманіття факторів що мають таку класифікацію:
- по місцеві виникнення – зовнішні і внутрішні
- по важливості результату – основні і другорядні
- за структурою – прості і складні
- за часом дії – постійні і тимчасові
Внутрішні фактори залежать від організації роботи самого підприємства, а зовнішні не подвластны волі підприємства.
Основні внутрішні фактори. Стійкість підприємства, насамперед, залежить від складу і структури продукції, що випускається, і послуг, що робляться, у нерозривному зв'язку з витратами виробництва. Причому важливе співвідношення між постійними і перемінними витратами. Іншим важливим фактором є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії керування ними. Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики керування ними. Чим більше в підприємства власних фінансових ресурсів, тим спокойней воно може себе почувати. Великий вплив на фінансову стійкість підприємства роблять засобу, додатково мобилизуемые на ринку позичкових капіталів. Чим більше коштів може залучити підприємство, тим вище його фінансові можливості, однак зростає і фінансовий ризик. З усього цього можна виділити наступні внутрішні фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства:
- галузева приналежність підприємства;
- структура продукції, що випускається, її частка загалом, платоспроможному попиті;
- розмір оплаченого статутного капіталу;
- величина витрат, їхнього динаміка в порівнянні з грошовими доходами;
- стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запасу і резерву, їхній склад і структуру;
- ефективність керування підприємством.
До зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарювання, що панує в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову і кредитну політику, законодавчі акти по контролі за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки й ін.
На формування стійкого фінансового положення підприємства великий вплив роблять його взаємини з контрагентами (податковими органами, банками, постачальниками, покупцями, акціонерами і т.д.). Фінансове положення визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам.
Основними задачами фінансового аналізу підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, є:
- загальна оцінка фінансового положення і його зміни за звітний період;
- вивчення відповідності між активами і джерелами їхнього формування, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;
- визначення величини оборотного капіталу, її приросту
(зменшення) і співвідношення з поточними зобов'язаннями;
- дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дисципліни;
- вивчення структури активів підприємства і його зобов'язань;
- розрахунок оборотності поточних активів, у тому числі дебіторської заборгованості і запасів;
- визначення ліквідності балансу, абсолютних і відносних показників фінансової стійкості і платоспроможності підприємства;
- оцінка прибутковості підприємства;
- числення відносних показників прибутковості підприємства і факторів, що впливають на зміни їхнього рівня;
- визначення ділової активності підприємства;
- довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового положення підприємства, тобто розробка його фінансової стратегії.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
