Фінансова звітність в основному відбиває фінансові результати минулих подій і містить інформацію, корисну для прийняття інвестиційних рішень і рішень по наданню кредитів, а також оцінки майбутніх грошових потоків суб'єкта, ресурсів і зобов'язань його в зв'язку з довіреними йому ресурсами і роботи керівних органів.
Фінансова звітність в умовах ринкової економіки перетворюється практично в єдине систематизоване джерело фінансової інформації про діяльність суб'єкта, що хазяює, в основний засіб комунікації суб'єктів різних організаційно-правових, що хазяюють, форм і інформаційну базу наступних аналітичних розрахунків, необхідних для прийняття управлінських рішень.
Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс. На основі інформації балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення про доцільність і умови ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінити можливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства й інші рішення. Будучи центральною формою фінансової звітності, бухгалтерський баланс дозволяє визначити на звітну дату склад і структуру майна підприємства, ліквідність і оборотність поточних активів, наявність власного капіталу і зобов'язань, стан і динаміку дебіторської і кредиторської заборгованості, кредитоспроможність і платоспроможність підприємства. Однак на ряді з його даними при проведенні аналізу фінансового стану підприємства необхідно використовувати показники й інші форми фінансової звітності, особливо звіту про результати фінансово- господарської діяльності, що містить порівняння суми всіх доходів підприємства за рік із сумою усіх витрат, понесеними їм для підтримки своєї діяльності і на відміну від балансу показує не моментальний знімок, не застиглий фінансовий стан підприємства, а рух капіталу в часі, фінансовий результат суб'єкта за звітний період.
2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
Фінансова стійкість — це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних границь зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні чи фонди виробничі запаси дозволяє генерувати такі напрямки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
Балансова модель фінансової стійкості має наступний вид:
ОК + З + Д З = ДВЗ + КД + КТ + КЗ + Б[2], (1)
Умовні позначки :
. ОК — основний капітал (підсумок I активу балансу);
. З — запаси. Для забезпечення рівності валюти агрегованого балансу до цього розділу можна віднести і ПДВ по придбаних цінностях. Бажано запаси зменшити на вартість товарів відвантажених і додати товари відвантажені до ДЗ, тому що по ступені ліквідності вони більш відповідають дебіторської заборгованості; ДЗ — розрахунки (дебіторська заборгованість), товари відвантажені, кошти, короткострокові фінансові вкладення та інші активи (II актив балансу);
. З + ДЗ = O — оборотні активи (підсумок II активу балансу).
. ДВЗ — джерела власних засобів (підсумок розділу I пасиву балансу і розділу V пасиву балансу);
. KД — довгострокові кредити і позикові засоби (підсумок розділу ІІІ пасиву балансу);
. KК — короткострокові кредити і позикові засоби ;
. Б — зобов'язання, не погашені в термін . Варто мати на увазі, що ці зобов'язання включені до складу пасиву балансу при підрахунку підсумку, але не виділені в ньому;
. КЗ — розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.
Перед початком діяльності організаціям необхідно придбати основні
засоби (будинку, устаткування й ін.) та інші необоротні активи, і лише в
процесі їхнього використання будуть споживатися запаси й інші оборотні
активи. Тому власний капітал, довгострокові кредити і позики направляються,
у першу чергу, на придбання основних засобів, на капітальні вкладення.
Виходячи з цієї умови, перетворимо вихідну балансову формулу:
З+ДЗ=( (ДВЗ + КД) — ОК) + ( КК + КЗ+ Б) . (2)
В оцінці фінансового стану використовують також показник вартості чистих оборотних активів, обумовлений як різниця між оборотними активами і короткостроковою заборгованістю. Відповідно до перетвореної балансової моделі (2) чисті мобільні засоби (З+ДЗ — (КК + Б + КЗ)) приблизно дорівнюють значенню власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (ДФЗВД):
З+ДЗ— (КК + Б + КЗ) = (ДВЗ + КД) — ОК.
Власний капітал і довгострокові зобов'язання можуть використовуватися
організацією тривалий час, тому що вони не вимагають термінового погашення.
Тому їхню суму (ДВЗ + КД) називають постійним (перманентним) капіталом.
Отже, для забезпечення стійкості необхідно, щоб після покриття необоротних активів перманентним (постійним) капіталом ((ДВЗ + КД) — З) власних джерел і довгострокових зобов'язань повинно бути досить для покриття запасів:
З > або = (ДВЗ + КД) — З. (3)
Таблиця №2
Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)[3].
|Актив |Умовні позначки|Пасив |Умовні |
| | | |позначки |
|1. Основний капітал |ОК |4. Джерела власних |ДВЗ |
| | |засобів | |
|2. Запаси |З |5. Кредити й інші |K |
| | |позикові засоби, у тому| |
| | |числі: | |
|3. Розрахунки, кошти |ДЗ |- довгострокові кредити|KД |
|та інші активи, у | |і позикові засоби | |
|тому числі: | | | |
|- розрахунки та інші |дз |- короткострокові |KК |
|активи (дебіторська | |кредити і позикові | |
|заборгованість, | |засоби | |
|позики, надані | | | |
|організаціям на | | | |
|термін менш 12 | | | |
|місяців) | | | |
|- кошти, цінні папери|ГК |- розрахунки та інші |КЗ |
|та інші | |пасиви | |
|короткострокові | | | |
|фінансові вкладення | | | |
| | |- зобов’язання |Б |
| | |підприємства не | |
| | |погашені в строк | |
|Баланс |B |Баланс |B |
Коштів, короткострокових фінансових вкладень і активних розрахунків
досить для покриття короткострокової заборгованості підприємства (КК + КЗ +
Б), тобто за умови обмеження запасів З величиною ((ИС + КТ) — F) буде
виконуватися умова платоспроможності підприємства, що випливає з вираження
(2):
ДЗ > або = КК + КЗ + Б.
Вираження (3) оцінки фінансової стійкості зв'язано з загальною умовою стійкості:
З + ОК > або = ДВЗ + КД, яке означає, що вкладення в основний капітал і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини перманентного капіталу.
Таблиця №3:
Класифікація типів фінансової стійкості для умови З < або = (ДВЗ+KД)
–ОК.
|Стійкість |Поточна |У короткостроковій|У довгостроковій |
| | |перспективі |перспективі |
|1. Абсолютна |ГК >або= Б + КЗ |ГК>або= Б+ КЗ + KК|ГК>або= Б+ КЗ + |
| | | |KК+ KД |
|2. Нормальна |ДЗ> або = Б + |ДЗ > або = Б +|ДЗ > або = Б + |
| |КЗ |КЗ+ KК |КЗ+ KК+ KД |
|3. Передкризова |ДЗ + З> або = |ДЗ + З> або = |ДЗ + З> або = Б|
|(мінімальна |Б + КЗ |Б + КЗ+KК |+ КЗ+KК+ KД |
|стійкість) | | | |
|4. Кризова |ДЗ + З < або = |ДЗ + З < або = |ДЗ + З < або = |
| |Б + КЗ |Б + КЗ+ KК |Б + КЗ+ KК+ KД |
Співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів (запасів) і
величин власних і позикових джерел їхнього формування і визначає стійкість
фінансового стану організації. Причому забезпеченість запасів джерелами
формування є сутністю фінансової стійкості, а платоспроможність відбиває її
зовнішній прояв. Тому платоспроможність є наслідок забезпеченості, а рівень
забезпеченості матеріальних оборотних коштів джерелами виступає в ролі
причини, обумовлюючи той чи інший ступінь платоспроможності
(неплатоспроможності).
Зазначений взаємозв'язок використовується при оцінці фінансової
стійкості. Для цього існує класифікація типів фінансової стійкості (табл.
№3).
Абсолютна стійкість зустрічається рідко. Її дотримання свідчить про можливість негайного погашення зобов'язань, але виникнення зобов'язань зв'язане з потребою у використанні засобів, а не в їхній наявності на рахунках організації. Тому абсолютна стійкість являє собою крайній тип фінансової стійкості (табл. 2).
Нормальна стійкість гарантує оптимальну платоспроможність, коли терміни надходжень і розміри коштів, фінансових вкладень і очікуваних термінових надходжень приблизно відповідають термінам погашення і розмірам термінових зобов'язань.
Передкризова (мінімальна стійкість) зв'язана з порушенням поточної платоспроможності, при якому можливе відновлення рівноваги у випадку поповнення джерел власних засобів, збільшення власних оборотних коштів, продажу частини активів для розрахунків по боргах.
Кризовий фінансовий стан виникає, коли оборотних активів підприємства виявляється недостатньо для покриття його кредиторської заборгованості і прострочених зобов'язань. У такій ситуації підприємство знаходиться на грані банкрутства. Для відновлення механізму фінансів необхідний пошук можливостей і вживання організаційних заходів по забезпеченню підвищення ділової активності і рентабельності роботи підприємства й ін. При цьому потрібно оптимізація структури пасивів, обґрунтоване зниження запасів і витрат, не використовуваних у обороті чи використовуваних недостатньо ефективно.
В аналізі стійкості також розглядають забезпеченість запасів джерелами.
Для характеристики джерел формування запасів використовують ряд показників,
що відбивають різний ступінь охоплення різних видів джерел.
1. Наявність власних оборотних коштів визначається вираженням:
ВОК= ДВЗ-ОК.
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування оборотних коштів:
ДФЗВД= (ДВЗ + KД)-ОК = ВОК+ KД.
3. Загальна величина основних джерел формування оборотних коштів:
ДФОК = (ДВЗ + KД + KК)-ОК = ДФЗВД+ KК.
Трьом показникам наявності джерел формування оборотних коштів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами формування:
4. Надлишок (+) чи недолік (–) власних джерел формування запасів:
ВОК = ВОК-З.
5. Надлишок (+) чи недолік (–) власних і довгострокових джерел формування запасів:
ДФЗВД = ДФЗВД -З = (ВОК+ KД)-З.
6. Надлишок (+) чи недолік (–) загальної величини основних джерел формування запасів:
ДФОК = ДФОК -З = (ДФЗВД + KД + KК)-З.
На цій же основі розраховують три коефіцієнти фінансової стійкості.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування засобів:
КВ = (ДВЗ - ОК) / З = ВОК / З
Граничне нижнє обмеження по даному коефіцієнті: 0,6; 0,8.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими позиковими джерелами засобів:
КВД =((ДВЗ +KД ) – ОК) / З = ДФЗВД / З
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
