> Хоча світовий ринок виник на основі розвитки національних ринків, проте він не тотожний ім. Принаймні можна відзначити наявність таких відмітних властивостей: деякі товари, що беруть участь в обертанні всередині країн, зовсім не виходять на світовий ринок;
> прямування товарів на національному ринку обумовлено економічними чинниками, тобто виробничими зв'язками між підприємствами й іншими організаціями, а на світовий ринок величезний вплив робить зовнішньоекономічна політика держав. Наприклад, на шляху іноземних товарів держава споруджує високі бар'єри, а при прямуванні національних товарів між своїми областями, провінціями, штатами воно цього не робить; нарешті, на світовому ринку існує особлива система цін - світові ціни.
Світовий капіталістичний ринок проходить у своєму розвитку три стадії, обумовлені розвитком капіталістичного засобу виробництва: стадію підготування капіталістичного засобу виробництва (епоха мануфактури), стадію машинного виробництва окремих підприємств і корпоративної стадії капіталізму. Кожна стадія розвитку світового капіталістичного ринку має свої особливості, обумовлені самим капіталістичним засобом виробництва.
Світовий ринок на стадії підготування капіталістичного засобу виробництва знаходився ще в зародковому, нерозвиненому стані. Визначальною рисою зовнішньої торгівлі на цій стадії була переважна роль купецького капіталу, що виступав у якості посередника в процесі обертання товарів, вироблених переважно дрібними товаровиробниками і частково капіталістичними мануфактурами.
Світовий ринок на другій стадії капіталізму охоплює період від
промислового перевороту в Англії наприкінці XVIII в. до кінця 70-х рр. XIX
в., коли світова капіталістична торгівля набула цілком розвинутих рис. Для
цього етапу характерна перемога значної машинної промисловості в Англії і
встановлення нею промислової і торгової гегемонії. Світовий ринок виходить
із свого початкового стану і починає укладатися як категорія капіталізму.
Вирішальну роль на світовому ринку починає грати промисловий капітал, що
підкоряє собі торговий капітал. Основою міжнародного товарообігу стає вивіз
виробів значної капіталістичної промисловості Англії і ввіз нею сировини і
продовольства. У 60-70-ті рр. XIX в. визначальною ознакою світового ринку є
остаточне закріплення пануючої ролі промислового капіталу в господарському
житті головних розвинутих капіталістичних країн, насамперед США і
Німеччини, промисловість яких за рівнем свого розвитку став наздоганяти
Англію.
Корпоративна стадія капіталізму охоплює період із 80-х рр. XIX в. і до наших днів. коли виявлявся перехід від капіталізму вільної конкуренції окремих підприємств до різних форм панування корпорацій. На цьому етапі завершилося формування світового ринку, на основі утворення єдиної капіталістичної системи господарства і всесвітнього панування фінансового капіталу.
Найбільше нас цікавить розвиток світового капіталістичного ринку в XX в. Роздивимося найбільш характерні риси світового ринку на цьому етапі його розвитки.
ХАРАКТЕРНІ РИСИ СВІТОВОГО КАПІТАЛІСТИЧНОГО РИНКУ
Сучасний світовий ринок має ряд рис, що розкривають особливості його
функціонування. Які ж вони? Перша характерна риса визначається товарною
природою капіталізму. Вона полягає в тому, що економічні зв'язки між
окремими країнами здійснюються за принципом вигідності, прибутковості.
Світовий капіталістичний ринок відіграє величезну роль у підвищенні норми
прибутку підприємств промислово розвинутих країн за рахунок посилення
експлуатації економічно відсталих країн.
Другою характерною рисою світового капіталістичного ринку є анархія виробництва і конкуренції. Якщо в кожному окремому підприємстві виробництво здійснюється планомірно, те в масштабі всієї капіталістичної країни й у світі в цілому воно протікає анархічно. Розподіл засобів виробництва між різноманітними галузями економіки відбувається стихійно. Визначальним чинником галузевого розміщення товаровиробників є прагнення кожного з них укласти капітал у ту сферу діяльності, де норма прибутку вище. У результаті довільного розподілу засобів виробництва в країнах і у світі в цілому між окремими сферами виробництва виникає диспропорція. І хоча різноманітні виробничі сфери ринуться до рівноваги, тому що кожний підприємець повинен робити таку споживчу вартість, яка задовольняла б суспільну потребу, проте ця тенденція різноманітних секторів економіки виявляється лише як реакція проти постійного порушення цієї рівноваги. Анархія на світовому капіталістичному ринку і його нестійкість ще більш посилюються в зв'язку з тим, що прагнення капіталу до безупинного розширення виробництва зустрічає на своєму шляху вузькі рамки платоспроможного попиту багатьох країн, що імпортують.
Світовому капіталістичному ринку завжди була властива гостра конкурентна боротьба між підприємствами окремих країн. Зокрема, зараз боротьба йде між США і Японією, країнами ЄС і іншими державами. В даний час, тобто в епоху корпоративного капіталізму, на світовому капіталістичному ринку практично безроздільно панують ТНК, підтримувані національними урядами або блоками держав. Саме ці учасники міжнародних економічних відношень здійснюють економічний поділ світу, змовившись про поділ світового ринку різноманітних товарів і цінах на ці товари.
Істотною рисою сучасного світового ринку є також те, що в систему
зовнішньої торгівлі втягуються країни, що знаходяться на самих різних
щаблях розвитки товарного виробництва. У сумі держав, що беруть участь у
МРТ, надаються промислово розвинуті країни, що розвиваються держави, у тому
числі такі економічно відсталі з них, у яких збереглися докапіталістичні
виробничі відношення. Це обумовлено різноманітними історичними термінами
виникнення капіталізму в різних країнах і регіонах і з нерівномірністю
темпів його розвитки.
У XX в. світовий капіталістичний ринок пережив декілька глибоких криз.
Перший із них був пов'язаний із світовою війною 1914-1918 р., історичні
наслідки якої зробили величезний вплив на весь хід подальшого розвитку
світового господарства. Війна призвела до тривалого і глибокого порушення
міжнародного товарообміну. Лише до 1924 р. фізичний обсяг товарообігу на
світовому капіталістичному ринку досяг довоєнного рівня. До цього треба
додати, що в зв'язку з відпаданням революційної Росії від світового ринку,
сфера його діяльності була обмежена введенням радянським урядом
надзвичайних заходів по керуванню зовнішньоекономічними зв'язками країни. У
результаті цих акції додаток інвестиційних засобів головних капіталістичних
держав до російських ресурсів було припинено, а умови збуту їхніх товарів
введені в жорстке річище державного імпорту.
Така глибока криза світового капіталістичного ринку вибухнув незабаром після закінчення другої світової війни, що до підстави потрясла всю структуру міжнародних економічних відношень капіталізму. Проте після 1945 р. відродження міжнародного товарообігу відбулося порівняно швидше, чим після першої світової війни.
Нарешті, у повоєнний період світовий капіталістичний ринок стикнувся з новими труднощами, пов'язаними з розпадом колоніальної системи імперіалістичних держав. Підйом національно-визвольної боротьби призвів до завоювання країнами Азії й Африки політичної незалежності, що підірвало базу й економічне панування промислово розвинутих держав, що наштовхнулися там на зростаючі трудності збуту своїх товарів і вивозу капіталу.
Необхідно відзначити, що всі ці кризи в кінцевому рахунку були
переборені. У цілому відмітною рисою повоєнного періоду явилося помітне
прискорення темпів розвитку міжнародної торгівлі, що досягла самого
високого рівня за всю попередню історію капіталізму. У цей період
спостерігалося майже безупинне прискорення експорту. Так, середньорічні
темпи його приросту в 50-х рр. склали 69%, у 60-х рр. - 8,2%, а в 1970-
1973 р. - 9,4%. Навіть в умовах развинутої в 70-х рр. найгострішої
економічної кризи зовнішньоекономічна сфера капіталізму розвивалася
успішніше, ніж капіталістичне господарство в цілому.
Одна з відмітних рис сучасного світового ринку виявляється в тому, що промислово розвинуті держави приймають усе більш серйозну участь у проведенні заходів щодо захисту національних ринків від імпорту товарів і форсуванні експорту своєї продукції. Мова йде про відродження політики протекціонізму, що була властива мануфактурному періоду розвитку капіталізму і ранньої стадії машинного періоду. Тепер у зв'язку з ростом незбалансованості платіжних балансів багато країн знову обертаються до політики протекціонізму.
Значні зміни, що пройшли в рамках світового капіталістичного ринку
пов'язані не стільки з безпосередніми результатами другої світової війни,
скільки з наступними особливостями розвитку міжнародних економічних
відношень. В другій половині XX в. виникають регіональні економічні блоки
промислово розвинутих країн, що вступили на шлях створення інтеграційних
угрупувань - ЄС, ЕАСТ, останнім часом Північноамериканська зона вільної
торгівлі (НАФТА). Держави, що розвиваються, створюють свої економічні
об'єднання. Наприклад, у 1975 р. створена ЛАЄС - Латиноамериканська
економічна система, регіональна економічна організація країн Латинської
Америки і басейну Карибського моря, членами якої є 26 держав регіону. У
1967 р. із метою розвитку взаємних економічних і соціальних зв'язків
утворена АСЕАН - асоціація держав Південно-Східної Азії. Її членами є
Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Філіппін. Інтеграційні
об'єднання виникають і в інших регіонах світу.
Між учасниками інтеграційних угруповань поступово ліквідуються всі торгово-економічні перешкоди, але зато стосовно третіх країн відбувається уніфікація мит і іншого роду перешкод. Ці заходи являють собою новий тип монополізації світового капіталістичного ринку. Економічною основою таких блоків є об'єктивне наростаюче прагнення підвищити ефективність у різноманітних секторах світового господарства. Результатом цієї тенденції стала подальша інтернаціоналізація виробництва. У той же час виникнули монопольні угруповання особливого роду, що монополізують не території своїх країн від проникнення іноземних товарів, а виробництво і збут окремих товарів. Такою організацією, наприклад, показала себе ОПЕК, що монополізувала збут нафти.
Проте, незважаючи на ріст монополізації під прапором регіональної
лібералізації, характерним моментом у розвитку світового ринку є те, що усе
більший розвиток одержують міжнародні державні форми його регулювання. До
таких форм ставляться як загальні торгові спілки типу Всесвітньої торгової
організації, так і такі утворення, як Міжнародний валютний фонд (МВФ),
Міжнародний банк реконструкції і розвитки (МБРР), Європейський банк
реконструкції і розвитки (ЕБРР) і ін.
