Корея, Японія.
Світовий ринок товарів тривалого користування
Серед промислових товарів, призначених для особистого споживання,
виділяють специфічну групу товарів культурно-побутового та господарського
вжитку. До культурно-побутових товарів відносять побутову . електронну
апаратуру (телевізори, магнітофони, відеотехніку, персональні комп’ютери,
калькулятори), годинники, фотоапаратуру, інше; до господарських товарів -
холодильники, пральні машини, мікрохвильові печі, пилососи, широку гаму
інших електропобутових приладів. Наведені товари, а також легкові
автомашини, катери, яхти, спортивно-туристський інвентар в економічній
літературі називають товарами тривалого користування, оскільки розглянутий
у часі період їхнього споживання визначає особливості ринку цих товарів.
Більшість вказаних товарів є складними технічними виробами, і їхнє
виробництво в основному сконцентровано на підприємствах машнобудування,
приладобудування, електроніки і електротехніки. Разом з іншими видами
машин, обладнання, транспортних засобів культурно-побутові і господарські
товари являють собою не тільки найбільш завершений вид продукції серед
готових виробів, але й характеризують науково-технічний потенціал і рівень
розвитку країн-виробників, оскільки саме в ці товари закладено найбільш
кваліфіковану працю, яка на світовому ринку оцінюється найвище.
Більшість сучасних побутових машин і приладів оснащуються
мікропроцесорами і мікро-ЕОМ. Добре відомо, що мешканець США або Швеції,
натиснувши кілька клавіш свого домашнього персонального комп’ютера, може
взнати розклад авіарейсів, замовити квиток або номер в заокеанському
готелі. Зростання продажу персональних ЕОМ склало в 1987-1991 рр. в
середньому за рік 27% в Японії і США, 20% - у Західній Європі. Світовий
ринок товарів тривалого користування характеризується гострою конкуренцією.
Так, в США 70% цих товарів зіткається з конкуренцією іноземних виробників
як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У США імпорт складає 60%
вартості радіо- і телеапаратури, мотоциклів, велосипедів, що продукуються в
цій країні, а також 19% - автомобілів.
Для міжнародної торгівлі цими товарами характерні більш високі темпи
зростання порівняно з виробництвом. Торгівля товарами тривалого
користування розвивається випереджаючими темпами і відносно до всього
зовнішньоторговельного, обігу головних індустріальних країн світу.
Визнаними лідерами у виробництві побутової електроніки є США, Японія,
Німеччина, частка яких складає більш як 60% обсягу виробництва цих товарів
у світі. Приблизно така сама частка цих країн у світовому експорті.
Технічні товари тривалого користування в міжнародній торговельній практиці продаються і купуються переважно у вигляді готових до вжитку виробів, але все частіше практикують поставки їх у розібраному вигляді для наступного складання в країні-покупцеві, а також поставки у межах коопераційних угод вузлів, деталей, окремих частин або запасних частин для технічного обслуговування і ремонту.
Поставки побутових технічних товарів у розібраному вигляді (автомобілі,
телевізори, аудіо- та відеотехніка, персональні комп’ютери) здійснюються в
основному на ринки країн, що захищені високими митними тарифами від імпорту
готової продукції в інтересах національних продуцентів таких товарів. Така
практика веде до створення відповідних національних підприємств та
компаній, діяльність яких спрямована на поступове опанування виготовлення
вузлів, деталей та на зменшення імпортної частки в готовому виробі. Новою
формою зовнішньоторговельного сервісу у сфері побутової техніки є практика
"системного продажу", коли покупцеві пропонується основний виріб і різні
комплектуючі та супутні товари. Системний продаж не тільки збільшує
виручку, але й є більш привабливим для покупця, ніж пропозиція розрізненого
побутового приладдя.
Одним з найважливіших елементів міжнародної торгівлі побутовою технікою
є організація постачальником технічного обслуговування проданих товарів.
Під впливом НТП конструкції побутових машин ускладнюються, обладнуються
електронікою, автоматичними системами управління. Зростають вимоги до
якості і оперативності технічного обслуговування. У 80-х роках в практиці
західних компаній стало нормою постачання споживачам запасних частин
впродовж 1-3 діб. Таким чином, організація технічного обслуговування
побутової техніки становить складний комплекс технічних і комерційних
елементів, які залежні від виду виробу, обсягів постачання на конкретний
ринок, географічної величини ринку, рівня промислового розвитку" країни-
покупця, гостроти конкуренції та інших чинників.
Одним з найважливіших товарів на світовому ринку товарів тривалого
користування є побутова електронна апаратура. Від ринків інших побутових
технічних товарів цей ринок відрізняється більшим динамізмом розвитку
виробництва і збуту, оновленням і розширенням гами виробництва виробів, що
надходять у торгівлю. Крім того, дана апаратура є технічно одним з найбільш
складних видів споживчих товарів, що зумовлює необхідність підвищення
витрат на розробку і освоєння виробництва. Ринок побутової електроніки
характеризується великомасштабним виробництвом, високими темпами розвитку
технічного прогресу, зростанням продуктивності праці, значними витратами на
наукові та дослідні роботи. За 1970-1990 рр. вартісний обсяг випуску цих
товарів в шести провідних країнах-продуцентах /Японія, США, ФРН,
Великобританія, Франція, Італія/ зріс їв поточних цінах/ більше ніж у 7
разів - з 9,1 млрд. дол. до 66 млрд. дол. при середньорічних темпах
приросту і 2,5%. Обсяг експорту за цей же період збільшився в 8 разів - з
2,4 млрд. дол. до 18,2 млрд. дол. при середньорічних темпах майже !3%.
Побутова електроніка е одним із основних видів електронного обладнання, її
частка у вартості виробництва і експорту всієї електронної галузі в
індустріальне розвинутих країнах складає 1/5, а в усій продукції
машинобудування -більше 3%. На товари цієї групи припадає 3% загальних
витрат споживачів у західних країнах і 15% витрат на придбання товарів
тривалого користування. Для ринку побутової, електроніки індустріальних
країн є характерним його насичення багатьма видами. Показник насичення
ринку певним товаром визначається відношенням кількості родин, що мають цей
товар, до загальної кількості родин у країні. Щодо кольорових телевізорів
середній рівень насичення в Західній Європі перевищує 85%. В США 94% родин
мають один кольоровий телевізор і 50% - два. Рівень насиченості
відеомагнітофонами досяг в США - 50%, у Великобританії -45%, в Німеччині і
Голландії - 40% .
Домінуюче становище на світовому ринку побутової електроніки належить
США, Японії, деяким країнам Західної Європи. В останнє десятиріччя на цьому
ринку з’явилась і з успіхом конкурує з названими країнами продукція
південнокорейських та китайських виробників.
Зростання авторитету на ринку високотехнічних товарів нових
індустріальних країн /НІК/, до яких крім Північної Кореї відносять Тайвань,
Сингапур, Гонконг, ілюструє зростання їхньої частки, у світовому експорті
високотехнічних товарів за останні 20 років з 1 до 9%. Що стосується
побутової електротехніки, то тільки за 1985-1987 рр. частка НІК в їх
експорті зросла з 22 до 33%; Південна Корея в 1992 р. вийшла на трете місце
у світі після США і Японії щодо виробництва кольорових телевізорів та
відеодвійок. Її компанії "Голстар" та "Самсунг Електронікс" успішно
конкурують на світовому ринку з відомими американськими, японськими та
західноєвропейськими виробниками.
Серед господарських товарів тривалого користування один з найбільших -
ринок побутової холодильної техніки. Цю техніку - холодильники і
морозильники - випускають зараз більше ніж в 60 країнах світу. Найбільші
зарубіжні виробники - США, Японія, Італія, Німеччина, Південна Корея,
Бразилія, Китай, Великобританія. Світовий ринок контролюють сім провідних
фірм: "Електролюкс - Зануссі" /Швеція - Італія/ з річним обсягом
виробництва 10,7 млн. шт., "Дженерал Електрик" /США/ - 5,2, "Уірлпул" /США/
- 5,1, "Мацусіта" /Японія/ - 4,5, "Бош-Сіменс" /ФРЩ- 3,7, "Томсон-Бранд"
/Франція/ - 1,8 млн. шт. Асортимент холодильників, що виробляється
західноєвропейськими фірмами, в основному представлений двох- і
трьохкамерними моделями. В США і Японії 60% випуску складають холодильники
типу "шафа" місткістю до 520 дм3. На ринку США і країн Західної Європи
найбільш широко представлена холодильна техніка виробництва США - її частка
складає 70%, майже 10% - частка ФРН, решта - 20% - майже рівно
розподіляється між Францією, Великобританією, Італією. Більшу частину
холодильників, що продаються на ринку США, складають моделі місткістю 400-
700 дм3 у вигляді "шафи" або колонки з вертикальним розміщенням камер.
Найбільші виробники-фірми "Дженерал Електрик" /35%/, "Уірлпуд" /28%/ та
інші. В ФРН холодильники випускають 35 фірм, але 50% випуску припадає на
4компани - "Бош-Сіменс" /22%/, "АЕГ" /10%/, "Баукнехт" і "Лібгерр" /по 8%/.
У Великобританії ринок холодильників характеризують стабільність продажу та
невисокі ціни. Провідні фірми з їх виробництва - "Три сіті" та "Лек". У
Франції - провідний виробник холодильників - фірма "Томсон". Найбільші
продуценти холодильників Італії -фірми "Електролюкс-Зануссі", Голландії -
"Філіпс". Ринок холодильників розвинутих країн свідчить про високу
насиченість: США - 99,9%, Франція, Італія - 99%, ФРН, Японія - 98%.
Незважаючи на це, ринок холодильників може бути оновлений і розширений. Це
стосується і країн СНД. Найбільший Виробник - Росія /66% випуску
холодильників СНД/. В Україні продукується 11% холодильників - на
підприємствах Донецька /модель "Норд"/, Дніпропетровська /модель "Дніпро"/,
Василькова /модель "Кристал"/. Надійністю визначаються білоруські /модель
"Мінск"/ та литовські /модель "Сайге"/ холодильники. Невисокою якістю
зарекомендували себе холодильники виробництва вірменських, таджицьких,
азейбарджанських та узбецьких підприємств. Насиченість ринку холодильників
країн СКД, і зокрема України, досить висока - 80-85%. Але через високі ціни
активність цього ринку млява, населення в основному користується
холодильниками, придбаними раніше. Незважаючи на це, завозяться і
рекламуються дорогі імпортні холодильники - італійські, японські та інші.
Світовий ринок продовольчих товарів
За даними Всесвітньої Продовольчої Ради ФАО ООН після другої світової
війни в міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до зниження частки
продовольчих товарів у світовому товарообігу від 46% а 1950 р. до 10% в
1990 р. Абсолютний обсяг світової торгівлі продовольчими товарами зростає,
але темпи його розвитку більш повільні, ніж у групі промислових товарів
споживчого призначення. В 1991 р. обсяг світового товарообігу продовольчих
товарів становив 949,3 млрд. дол., у тому числі експорт - 454,8, імпорт -
494,5. Світові ціни на продовольчі товари мають понижувальну тенденцію в
порівнянні з швидким зростанням цін на промислові споживчі товари.
