Однак, у регіоні виділяється Японія - третій центр світової торгівлі, яка має усталене активне торговельне сальдо, +106 млрд. дол., з активною політикою торговельної експансії та вивозу капіталу в США та Нові індустріальні країни Азії.
Малі "азіатські дракони" - Тайвань, Сінгапур, Гонконг, Південна Корея
демонструють безпрецедентні темпи зростання експортного виробництва
електронної техніки та розвитку зовнішньої торгівлі. Вони не перевершені у
світі за показниками товарообігу на душу населення - 10-15 тис. дол. Значне
місце в розвитку світової торгівлі посідають країни ОПЕК - світові
експортери нафти на Близькому Сході - Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Іран,
Ірак. У регіоні функціонує Арабський спільний ринок товарів, капіталів та
банківських послуг (Арабський валютний фонд, Ісламський банк розвитку,
Арабський фонд економічного та соціального розвитку).
Недостатній рівень розвитку мають регіональні ринки Африки, які
спеціалізуються на експорті товарів субтропічного і тропічного землеробства
(какао, арахісу, цитрусових, фініків, бананів), а також мінерально-
сировинних товарів.
Найбільш розвинутий Арабський спільний ринок країн Магребу має перспективи внутрірегіонального обміну машинобудівними та хімічними товарами, експортує в "треті країни" нафту, газ, фосфати, залізну руду. метали.
Проблеми розвитку Євразійського ринку пов’язані з виходом країн з перехідною економікою до світового ринку. Основними проблемами його розвитку є низька конкурентоспроможність виробництва експортних товарів, неконвертованість національних валют, нерозвинутість ринкової інфраструктури.
Політична нестабільність, незакінченість економічних реформ, дезінтеграція економічного простору СНД утруднює торговельно-економічні зв'язки і формування нової моделі експортно-імпортних потоків країн СНД з країнами Східної, Центральної та Західної Європи, а також з азіатськими та іншими регіональними ринками.
Світовий ринок непродовольчих товарів
Світовий ринок товарів споживчого призначення задовольняє попит населення на непродовольчі товари: одяг, взуття, побутову техніку, товари побутової хімії, спортивні, туристичні товари, а також товари естетичного та духовного Значення. Світовий ринок товарів побутового призначення є сферою товарно-грошового обміну між країнами, який базується на міжнародному поділі праці у виробництві цих товарів. Міжнародна спеціалізація виробництва сприяє удосконаленню випуску товарів, накопиченню капіталу для втілення науки і техніки, що забезпечує конкурентну спроможність товарів. Розвиток сучасного наукомісткого виробництва суперпобутових товарів (аудіо-, відеотехніки, персональних комп’ютерів, електротоварів, кухонних комбайнів, мікрохвильових печей та ін.) зумовлює подетальну та постадійну технологічну спеціалізацію, економічну інтеграцію країн, функціонування транснаціональних корпорацій з широкою мережею численних філіалів, що охоплюють десятки країн /напр., японська "Соні", голландська "Філіпс", американська "Еппл"/. Концентрація виробництва товарів в умовах гострої конкурентної боротьби веде до монополізації світових товарних ринків, забезпечує масовий випуск товарів, одержання високих норм прибутків ТНК. Для боротьби з негативним впливом концентрації ринків товарів споживчого призначення в рамках ЮНКТАД в 1993 р. вжито заходи щодо антимонопольної діяльності, використання стратегії державних субсидій та протекціонізму національних ринків для підтримки прибутків малих та середніх фірм. Міжнародна стратегія малого та середнього підприємництва виробництва товарів споживчого призначення рекомендована для країн з перехідною економікою, у тому числі України.
Міжнародна торгівля товарами споживчого призначення динамічно
розвивається, удосконалюється товарна структура, покращується асортиментний
склад. Світовий обсяг товарообігу досягнув 7,8 трлн. дол. в 1993 р., що в
20 разів перевищує рівень 1950 р. Частка товарів споживчого призначення
змінилась відповідно з 40 до 30%, хоч абсолютний обсяг товарообігу даної
групи товарів зростає, зрушується структура. Частка продовольчих товарів
має тенденцію до зменшення обсягів, а група промислових товарів - до її
збільшення. В групі промислових товарів обсяги продажу традиційних товарів
- одягу, взуття, текстильних виробів поступаються перед швидко зростаючим
збутом нових побутових супертоварів - побутової електронної апаратури,
легкових автомобілів, засобів зв’язку, побутової хімії. У групі
продовольчих товарів домінує попит на товари глибокої технологічної
обробки, четвертої гами товарів, готових до споживання, кондитерські
вироби, продукти тропічного, землеробства.
Добре розвинуті насичені ринки країн ОБСР, які в пошуках своїх ринкових
ніш використовують програми маркетингових досліджень товарних ринків, їх
сегментів. Для розробки стратегій маркетингу створено. відповідну
інформаційну базу банків даних, мережу комп’ютерних центрів, рекламу.
Широко використовується кредитування та страхування експорту товарів,
висока культура валютних операцій, своєчасних міжнародних розрахунків.
Розвиток телефонно-телефаксних зв’язків полегшує роботу престижних світових
товарних бірж. Система супер- і гіпермаркетів забезпечує комплексну послугу
споживачам, діє система захисту споживачів, система контролю якості товарів
та їх екологічної безпеки.
Світовий ринок текстильних товарів забезпечує попит населення на швейні
вироби. За даними французького центру кон’юнктури текстильного ринку і
економіки, в Західній Європі темпи зростання споживання одягу становлять
2,5-3,0% на рік з врахуванням" зростання населення, рівня прибутків,
структури цін. У бюджетах європейських споживачів високий рівень споживання
одягу відмічається в Італії, Австрії, Норвегії, Португалії. Частка витрат
на одяг у Споживчих бюджетах оцінюється в 6,2%, або 1200 німецьких марок на
рік на душу населення, в Німеччині -1600, у Франції - 1100, Португалії -
600 німецьких марок.
Виділяють три групи крам за рівнем споживання одягу:
1) країни з високою купівельною спроможністю, значними обсягами
споживання одягу: Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Швеція, Бельгія,
Голландія, Люксембург.
2) країни з середнім рівнем прибутків та споживання одягу:
Великобританія, Ірландія, Ісландія;
3) країни з низьким рівнем прибутків, невеликим обсягом споживання одягу: Греція, Португалія, Іспанія.
Німеччина виділяється як споживач жіночих спідниць, де на одну жінку
припадає 2, 3 штуки порівняно з 1,4 штуки в цілому в Європі. В Португалії,
більше купують спортивних та ділових костюмів, чоловічих сорочок, у Франції
- ділового та спортивного одягу, жіночих брюк та ансамблів.
Франція, Італія, Німеччина, Австрія спеціалізуються на виробництві
елегантних текстильних виробів, адаптованих до динамічного розвитку моди
сезонів. Франція - відомий всесвітній законодавець моди. Модні колекції
одягу Пьера Кардсна, Ніни Річі, Пако Рабана, Сен Лорана, Клода Монтана,
лідера трикотажної моди Соні Рикье, фірми "Родье", "Шанель", престижні
італійські фірми "Бенетон", німецькі фірми "Бурда моден", "Тріумф
Інтсрнаціональ" заповнюють європейські ринки дорогими супермодними
товарами, які користуються попитом населення.
Американський ринок текстильних товарів найбільше розвинутий у США,
Канаді, Мексиці, Бразилії, Аргентині. Інтегратором регіонального ринку
текстильних виробів є місткий ринок США, який наповнюється відносно
дешевими виробами латиноамериканських країн. Для боротьби з конкурентами
США постійно вживають протекційні заходи з обмеження ввозу текстилю із
Мексики, Бразилії, Аргентини - підвищують мита на ввіз товарів,
встановлюють імпортні квоти, застосовують добровільне обмеження експорту.
Азіатський ринок текстильних товарів включає субрегіональні зони
торговельного тяжіння: Японія має розвинутий ринок з традиціями японської
культури і моди - кімоно, а також сучасних течій європейського одягу.
Японія спеціалізується на експорті шовкових виробів, спортивних товарів,
плащів, курток, успішно конкурує на західноєвропейських та американських
ринках. Китай динамічно розвиває місткий внутрішній ринок національної
традиційної і сучасної моди. Він вивозить на світовий ринок бавовняні та
шовкові вироби - махрові рушники, білизну, халати, пухові куртки, плащі.
Індія виділяється містким внутрішнім ринком одягу з національними
особливостями вимог етносу до моди. Вона вивозить на світовий ринок
бавовняні текстильні вироби - чоловічі сорочки, жіночі сукні, халати,
вовняні вироби, трикотаж, шовковий одяг, тканини. Країни Близького Сходу
відрізняються ринком одягу з арабським стилем та східними рисами
'мусульманської релігії. Сирія. Іран, Ірак експортують на Європейський
ринок адаптовані моделі текстильних бавовняних, шовкових і вовняних виробів
- чоловічі сорочки, килими, гардини, тканини, трикотаж, вовну.
Африканські субрегіональні ринки відбивають риси яскравої гами моди етносів магребського, сахарського, негритянського одягу.
У рамках ГАТТ в 1974,1994,1993 роках укладались багатосторонні угоди
Комітету текстильних товарів з міжнародного регулювання світових ринків
текстилю. Вони поширювались на дешеві бавовняні вироби країн, що
розвиваються, продуцентів бавовни та виробів з неї - Мексики, Індії,
Пакистану, Єгипту, Судану і були спрямовані на забезпечення політики
протекціонізму країн-імпортерів.
Країни з перехідною економікою мають обмежені експортні ресурси і пасивне торговельне сальдо, імпортують переважно європейські та азіатські текстильні товари. Україна експортує традиційні текстильні товари, української вишивки - блузи, сорочки, рушники, скатерки, виходить на ринок сучасної української моди. Слабка конкурентна спроможність українських товарів змушує країну будувати нову модель зовнішньої торгівлі з пошуками нових торговельних партнерів з імпорту сировини (бавовни, вовни) та напрямків експортно-імпортних потоків готових товарів.
Світовий ринок взуття забезпечує потреби населення у взутті робочого,
спортивного, туристичного, рекреаційного, домашнього, професійного,
ортопедичного призначення. Світове виробництво взуття досягнуло 8,5 млрд.
пар, що в розрахунку на душу населення становить 1,7 пари. . Перше місце у
світі з виробництва взуття посідає Італія - 7,5 пар на жителя, у Франції
цей показник становить - 3,4, Великобританії - 2,1, ФРН - 1,8, Японії -
0,8, США - 1,5, СНД- 2,9. Для оцінки рівня споживання необхідно враховувати
кількість населення країни, темпи його зростання, статевовікову структуру,
доходи, потреби в сезонному взутті.
Найбільше розвинутий у світі Європейський ринок взуття, який насичується якісними взуттєвими виробами престижних фірм.
