Рушійні сили єкономічного прогресу
смотреть на рефераты похожие на "Рушійні сили єкономічного прогресу"
Херсонський державний технічний університет
На тему: Рушійні сили єкономічного прогрессу: протиріччя, потреби, стимули, інтереси
Виконала: студентка групи 1МЕВ
Мельник Наталія
-Херсон 2003-
План
ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГРЕС: КРИТЕРІЇ І РУШІЙНІ СИЛИ
1 Сутність і критерії єкономічного прогресу
2. Рушійні сили і фактори єкономічного прогресу
3. Сутність потреб та особливості їх розвитку
4. Економічні інтереси — рушійна сила соціально-економічного розвитку
5. НТР та її роль в єкономічному прогресі
1. Сутність і критерії єкономічного прогресу
3 виникнення політичної економи представники її різних напрямів, шкіл і течій намагалися з'ясувати рушійні сили розвитку економіки. Так, причини розвитку суспільства, в тому числі економіки, вони вбачали у зростанні населення, географічному середовищі, прогресі техніки, психобіологічних, соціально-правових факторах тощо. З'ясування цих причин має велике теоретико-пізнавальне та практичне значення, зокрема допомагає виробити науково-практичні рекомендації для виходу економіки України з глибокої економічної кризи, а відтак прискореного розвитку суспільства.
Сутність і критерії економічного прогресу
Сутність економічного прогресу. Поняття "прогрес" походить від латинського слова "progressive", що означає рух вперед, поступальний розвиток суспільства по висхідній лінії, від менш досконалих до більш досконалих форм.
Економічний прогрес — поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента: продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а водночас технологічного способу виробництва), організаційно-економічних відносин, виробничих відносин, або відносин економічної власності, та господарського механізму.
Конкретніше прогрес технологічного способу виробництва виражається в переході від способу виробництва, заснованому на ручній праці, до способу виробництва, що базується на машинній праці, а від нього — до технологічного способу виробництва, в основі якого лежить автоматизована праця. Рух уперед у межах виробничих відносин знаходить свій концентрований вияв у еволюції форм власності: від індивідуальної до колективної (в різних її видах і ступенях зрілості), від колективної — до державної та наддержавної (або інтегрованої) форми власності.
Прогрес організаційно-економічних відносин виражається у вдосконаленні
процесу управління підприємством, покращенні маркетингових досліджень тощо.
Прогрес господарського механізму передбачає еволюцію ринкових важелів
управління економікою, поступовий перехід до раціонального поєднання
державних і ринкових важелів, а згодом до наднаціональних форм і методів
управління економікою в межах регіональних об'єднань.
Економічний прогрес — основа суспільного прогресу, елементами якого
(крім економічного) є прогрес правовий, політичний, національний,
культурний, духовний та ін. Загалом такий рух уперед виражається в
послідовній зміні суспільно-економічних формацій. Загальною тенденцією
історичного розвитку є поступовий перехід від суспільних систем, зумовлених
природними факторами (географічним середовищем, кількістю населення), до
складніших систем, прогрес яких забезпечується зростанням кількості
факторів і джерел розвитку. Так, у сучасних умовах якісно новими факторами
суспільного, зокрема економічного, прогресу є дух народу, енергія й
активність нації, національна психологія та свідомість людей.
Розрізняють два основні типи економічного розвитку — екстенсивний та інтенсивний.
За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед факторів виробництва, за незмінного рівня технічної основи виробництва. Основними факторами цього типу економічного зростання є: 1) збільшення обсягу інвестицій за збереження існуючого рівня технології; 2) збільшення кількості працівників; 3) зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів тощо). Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться вдвічі більше машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовується вдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж форми організації праці, сировина тощо. У цьому разі продуктивність праці й ефективність незмінні.
За інтенсивного типу економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, а в наш час радикальна форма його розвитку — НТР, що розгортається. Основними факторами цього типу економічного зростання є: 1) впровадження нової техніки і технології на основі передових досягнень науково-технічного прогресу, основою яких є процес інвестування виробництва; 2) підвищення загальноосвітнього і професійного рівнів працівників; 3) покращення використання основних і оборотних фондів; 4) впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і праці; 5) розвиток підприємницьких здібностей; 6) випереджаючий
Прогрес організаційно-економічних відносин виражається у вдосконаленні
процесу управління підприємством, покращенні маркетингових досліджень тощо.
Прогрес господарського механізму передбачає еволюцію ринкових важелів
управління економікою, поступовий перехід до раціонального поєднання
державних і ринкових важелів, а згодом до наднаціональних форм і методів
управління економікою в межах регіональних об'єднань.
Економічний прогрес — основа суспільного прогресу, елементами якого
(крім економічного) є прогрес правовий, політичний, національний,
культурний, духовний та ін. Загалом такий рух уперед виражається в
послідовній зміні суспільно-економічних формацій. Загальною тенденцією
історичного розвитку є поступовий перехід від суспільних систем, зумовлених
природними факторами (географічним середовищем, кількістю населення), до
складніших систем, прогрес яких забезпечується зростанням кількості
факторів і джерел розвитку. Так, у сучасних умовах якісно новими факторами
суспільного, зокрема економічного, прогресу є дух народу, енергія й
активність нації, національна психологія та свідомість людей.
Розрізняють два основні типи економічного розвитку — екстенсивний та інтенсивний.
За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед факторів виробництва, за незмінного рівня технічної основи виробництва. Основними факторами цього типу економічного зростання є: 1) збільшення обсягу інвестицій за збереження існуючого рівня технології; 2) збільшення кількості працівників; 3) зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів тощо). Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться вдвічі більше машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовується вдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж форми організації праці, сировина тощо. У цьому разі продуктивність праці й ефективність незмінні.
За інтенсивного типу економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, а в наш час радикальна форма його розвитку — НТР, що розгортається. Основними факторами цього типу економічного зростання є: 1) впровадження нової техніки і технології на основі передових досягнень науково-технічного прогресу, основою яких є процес інвестування виробництва; 2) підвищення загальноосвітнього і професійного рівнів працівників; 3) покращення використання основних і оборотних фондів; 4) впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і праці; 5) розвиток підприємницьких здібностей; 6) випереджаючий розвиток інформаційної сфери, інформатизація господарської діяльності. Інтенсифікація виробництва виявляється у зростанні суспільної продуктивності праці (тобто у збільшенні виходу кінцевої продукції з кожної одиниці залучених у виробництво ресурсів за економії живої, уречевленої праці), у підвищенні якості продукції, ефективності виробництва.
У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання інтенсивних і екстенсивних факторів економічного зростання. Тому розрізняють переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип такого зростання. Оскільки більшість джерел екстенсивного зростання (земля, корисні копалини тощо) украй обмежені, а для суспільства властиве прогресивне економічне зростання, необхідно переходити до переважно інтенсивного його типу. Це означає рішучий перехід до працезаощаджуючих, фондозаощаджуючих і ресурсозаощаджуючих технологій зростання ефективності виробництва.
Основними формами інтенсивного типу розвитку, або інтенсифікації виробництва, є: 1) заощаджуюча, за якої внаслідок впровадження нової техніки і технології зменшується потреба в робочій силі за одноразового зростання складної праці; 2) працезаощаджуюча, за якої виконання такого ж обсягу робіт здійснюється меншою кількістю працюючих вищої кваліфікації; 3) матеріало- і ресурсозаощаджуюча (застосовуються економічніші предмети праці- наприклад, композитні матеріали, або раціональніше використовуються старі предмети праці, споживається менша кількість електроенергії тощо); 4) всебічна, за якої раціонально поєднуються всі названі форми і найшвидше зростає ефективність суспільного виробництва.
Впровадження фондозаощаджуючої форми в умовах сучасного етапу НТР пов'язано з автоматизацією виробництва, використанням технологічного устаткування з програмним управлінням, комп'ютерних систем і мікропроцесорів, гнучких виробничих систем тощо.
Основними показниками динаміки економічного зростання на
макроекономічному рівні є зростання обсягів валового внутрішнього продукту
або національного доходу; темпи зростання цих показників у розрахунку на
душу населення та ін. Конкретніші показники — коефіцієнт зростання
(визначається як відношення показника певного року, що вивчається, до
базового), темп зростання (дорівнює коефіцієнту зростання помноженому на
100%) і темп приросту (дорівнює темпові зростання мінус 100).
Основні критерії економічного прогресу. Результат економічного прогресу
— реальні досягнення в процесі економічного зростання. Такі досягнення є
критеріями соціально-економічного прогресу.
Критерії економічного прогресу — ознака, показник, на основі яких обґрунтовується оцінка сутності та якості поступального розвитку економічної системи і передусім головної продуктивної сили — людини.
Оскільки суспільний спосіб виробництва складається зі структурних елементів, то економічний прогрес має різні критерії виміру.
