Результати цих розробок використовуються насамперед у галузі маркетингу, реклами.
Ієрархія потреб за ступенем значення буде така: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі і потреби в самоутвердженні (за А. Маслоу).
Людина намагається задовольнити передусім найважливіші потреби. Як тільки їй вдається задовольнити якусь важливу потребу, остання перестає бути рушійною силою. Одночасно у людини з'являються наступні за важливістю потреби.
Кожний крок в розвитку суспільства — це одночасно задоволення потреб на
новому, більш високому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене ресурсами
праці, тому на кожному етапі свого розвитку воно висуває як двоєдину мету
задоволення однаково пріоритетних соціальних та економічних потреб,
виділяючи для цього необхідні частини сукупного фонду робочого часу.
Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної
зростанням ефективності виробництва; соціальні зумовлені розширенням
споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. Подвійний
результат може бути представлений формулою
[pic] де Е — соціально-економічна ефективність; Uс, Uе — соціальний та економічний ефект; Т — суспільний робочий час.
Соціально-економічна ефективність виражена як відношення витрат і
результатів, але результат є не продуктом, а досягнутим рівнем задоволення
соціальних та економічних потреб. При цьому на задоволення цих потреб
(включаючи працю в сім'ї, домашньому господарстві) витрачають весь час,
який і є, по суті, суспільним робочим часом.
Зростання ефективності проявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат виражається в досягненні кращих умов життя, а економічний ефект, досягнутий у даному циклі, створює передумови для майбутнього розвитку. Механізм соціально-економічної ефективності є основою розвитку потреб, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності.
Соціальні та економічні потреби стимулюють розвиток відповідних видів діяльності, які забезпечують зростання як економічної, так і соціальної сфер. Їм відповідають два критерії, дві міри суспільного прогресу і два найбільш загальних закони розвитку — закон зростання потреб і закон економії праці. Ці два закони відбивають дві сторони загальноісторичного і політекономічного закону ефективності, який відображує всі сфери людської діяльності, визначає її історичну еволюцію. Це проявляється вже на індивідуальному рівні: кожна людина, зацікавлена в максимальному задоволенні потреб, завжди намагається зберігати свою працю. Звідси — раціональне обмеження потреб, жорстка черговість їх задоволення, пошук найефективніших комбінацій. Ця ж двоїстість проявляється і на суспільному рівні: скорочення часу на задоволення одних потреб дає суспільству економічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи потребу у вільному часі. Висока ефективність виробництва дає змогу задовольняти економічні потреби при затратах робочого часу, що постійно знижуються.
На прикладі економічно розвинутих країн у XX ст. можна виділити три етапи розвитку потреб. До середини 50-х років (перший етап) домінували матеріально-речові потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині XX ст. спостерігався значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень був законодавче обмежений 40 годинами.
Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до «економіки споживання». Почали формуватись такі соціальні потреби, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги та ін.
На прикладі США можна простежити перехід до типу споживання, де панують
послуги. Уже в 20-ті роки в структурі особистого споживання 40 % становили
витрати на послуги, більше 12 % - на товари довгострокового споживання.
Частка витрат на харчування в структурі особистого споживання в США
становить 15 % (у Західній Європі — 20, Японії — 27 %).
Дію закону зростання потреб протягом ста років підтверджує динаміка вартості робочої сили.
Третій етап розвитку потреб почав формуватись у 80-ті роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. Ці потреби вже частково задовольняються. Інтенсивний розвиток творчих та духовних потреб припадає на вільний час. В економічно розвинутих країнах зростають потреби у вільному часі.
За даними опитування, три чверті американців готові відмовитися від купівлі більшості товарів на користь задоволення потреб нематеріального характеру. Від 14 до 42 % усіх робітників та службовців висловлюються за збільшення вільного часу навіть за рахунок зменшення заробітків.
У структурі потреб відбуваються такі принципові зміни: перехід від домінування економічних суспільних потреб до домінування соціальних; від задоволення елементарних потреб — до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва; від речової структури споживання — до переважання в ній послуг, у тому числі й послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості.
Вихідним пунктом розвитку виробництва є нові, ще не задоволені потреби, які постійно виникають у всіх сферах життя суспільства. Особлива роль при цьому належить споживанню як категорії процесу відтворення. Споживання створює, а тим самим відтворює потребу. Здатність до споживання можна розглядати як певну продуктивну силу, що взаємодіє з виробництвом.
Теоретичним обгрунтуванням первинності потреб і всебічного врахування їх у господарській діяльності є домінуючі в країнах з ринковою економікою концепції маркетингу, сформовані в 50-х роках. Об'єктом діяльності маркетингу є потреба як така. Виробництво в умовах економіки споживання орієнтується на пошук засобів ефективнішого задоволення потреб. З 70-х років розробляються концепції соціально-економічного маркетингу, спрямовані на підвищення рівня життя.
Потреби є стратегічною основою національної економічної, соціальної і науково-технічної політики розвинутих країн. Функцією політики в цих країнах є формування та розподіл ресурсів як на мікро- (фірми), так і на макроекономічному рівні.
Суспільні потреби є основою для прийняття рішень у найважливішій для
розвитку виробництва структурно-інвестиційній сфері. 3/4 комерційних
нововведень були впроваджені вже в 70-х роках у США за результатами
вивчення потреб ринку і тільки 1/4 — породжені стихійним інноваційним
процесом. Великі фірми враховують перспективні потреби і орієнтуються на
технічні й продуктивні зміни, що доступні і вигідні споживачу. В арсеналі
фірм США є близько 20 базових методів моделювання технічних процесів з
орієнтацією на споживача. В країнах з розвинутою ринковою економікою Існує
система соціальних технологій і визначення суспільної оцінки нових потреб.
Починаючи з 60-х років промислове виробництво в США орієнтується на широку
індивідуалізацію потреб.
Основою зростаючого впливу процесу розвитку потреб на виробництво є підвищення ролі творчої праці та гуманізація виробництва, що є рисами постіндустріального виробництва. В свою чергу, зростаюча інтелектуалізація праці, впливаючи на формування потреб виробника, ставить відповідні вимоги перед виробництвом. Близько половини молодих американців (віком до 25 років) вважають творчий характер праці більш важливим стимулом, ніж рівень матеріальної винагороди. Цей процес можна представити схемою, наведеною на рис. 3.
В умовах адміністративно-командної системи суспільству була нав'язана
«модель обмеженого споживання» (залишковий принцип виділення коштів на
соціальну сферу). Нерозвинуті потреби негативно впливають на можливості
економічного зростання: знецінюють працю; низька вартість робочої сили
обмежує можливості для нагромадження національного багатства. Нарешті, на
рівні суспільної психології відтворюється нецивілізований спосіб
споживання.
[pic]
Структура економіки України на сучасному етапі орієнтована на низькі
потреби споживання. Нерозвинуті потреби є результатом і причиною
гальмування суспільного розвитку.
Виробництво створює конкретні види матеріальних та духовних благ і відіграє
визначальну роль у формуванні потреб особистості. Потреби найчастіше
народжуються прямо із виробництва або із становища речей, що грунтується на
виробництві. Виробництво формує, з одного боку, потреби, що розвивають
інтелектуальні здібності, виробничу, творчу активність робітника, а з
другого — невиробничі потреби для індивідуального споживання. По-перше,
виробництво збуджує потребу в споживача, предметом якої є створюваний
продукт. Основа людських потреб фізіологічна, але різноманітність їх,
способи та рівень задоволення, розвиток потреб визначаються виробництвом.
Виробництво створює нові види продуктів, що здатні краще, ніж попередні,
задовольнити ту саму загальну потребу. По-друге, нескінченно відтворюючи
потребу, виробництво робить процес відтворення безперервним. Так, якщо
процес виробництва задовольняє потребу в праці, у творчості, то виробництво
тим самим створює потребу в матеріальних благах та послугах для
відшкодування витрачених сил організму. По-третє, збагачення змісту праці
збагачує і потреби, створює людину, що здатна сприймати нові продукти
виробництва. По-четверте, виробництво організує потреби і здібності
індивідів, і кожний з них проявляє себе в тих межах та напрямах, що
диктуються формою виробництва.
4. Економічні інтереси — рушійна сила соціально-економічного розвитку
Інтереси — це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. У сфері економічних відносин потреби проявляються як інтереси. Потреби-інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є «першою цеглиною» в структурі соціально-економічних відносин.
Видатний французький енциклопедист К. А. Гельвецій зазначав: «Якщо фізичний світ підкоряється закону руху, то світ духовний не менш підкоряється закону інтересу».
Потреби не тотожні економічним інтересам. Сутність останніх полягає в реально націленому задоволенні економічних потреб у засобах виробництва, трудових ресурсах, предметах особистого вжитку та ін. Економічні інтереси є визначальною об'єктивною мотивацією діяльності людей, виходячи з їх місця у суспільному виробництві. Вони знаходять свій вираз у поставлених цілях та діях на досягнення їх. Потреби і засоби їх задоволення відбивають причину та форму прояву економічних інтересів, які, в свою чергу, не тотожні задоволенню потреб. Отже, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень та динаміку задоволення потреб. Так, не може бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.
Визначення сутності інтересів, розмежування та поєднання їх має
практичне значення, оскільки виробничі відносини проявляються насамперед як
інтереси. Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів. У ринковій
економіці приватний інтерес домінує над суспільним, але ринковий механізм
забезпечує поєднання цих інтересів. Механізм суспільної координації був
відкритий А. Смітом. Поєднання інтересів спрямовується об'єктивними
економічними законами: кожний індивід, маючи власний інтерес (адже ніхто не
працює собі в збиток), одночасно сприяє досягненню найбільшого блага для
всіх (правило «невидимої руки»). Наприклад, результати праці виробника
(підприємця) повинні ефективніше задовольняти потреби людини, а економічна
доцільність індивідуалізованої праці з позицій інтересів підприємця
визначається прибутком.
