одночасно і словесні, і наочні, і практичні методи, шукати методи, що
дозволяють вдало пов’язувати теорію з практикою, забезпечити усвідомлення
та активність учнів та ін.
Оскільки завдання навчання реалізується через його конкретний зміст,
то методи навчання повинні враховувати специфіку навчального матеріалу,
характер дій учнів, який потрібен для оволодіння цім змістом. Звідси
виникає критерій відповідності методів особливостям змісту навчання.
Необхідність цього критерію стає особливо очевидною, якщо мати на увазі, що
метод визначають ще й як форму руху змісту. Один зміст може бути краще
розкритий за допомогою індуктивного, інший – дедуктивного методу; один
зміст може дозволити пошукове його вивчення, інший виявляється недоступним
для застосування цього методу і т.д. Таким чином ми вважаємо, що необхідна
спеціальна оцінка можливостей різних методів у розкритті певного змісту.
У виборі методів навчання слід враховувати можливості учнів цього
віку, і більш того, учнів конкретного класу. Критерій врахування
можливостей учнів у виборі методів навчання припускає, що вчитель
обов’язково вивчить попередньо рівень підготовленості до пошукової
діяльності, до дедуктивного засвоєння матеріалу, до самостійної практичної
роботи, ставлення до навчання, ступінь розвиненості самоконтролю у навчанні
та працездатності. В залежності від цього і буде визначено поєднання
методів організації, стимулювання та контролю у процесі навчання, до того ж
вчитель повинен прагнути поступово розширювати можливості учнів у
використанні методів навчання, що активізують їх самостійність.
У зв’язку з цим ми вважаємо корисним скласти коротку характеристику
реальних можливостей класу. (див. схему на стор.30)
Великий рівень підготовленості класу вимагає деякого збільшення частки
методів самостійної роботи, застосування методів розповіді та лекції,
зменшення ролі елементарних методів наочності. Навпаки, у класі зі зниженим
рівнем підготовленості необхідна принципово інша практика вибору, а саме
тут будуть ширше застосуватися методи бесіди, наочності, дещо зменшена буде
частка самостійної роботи з літературою. У такому класі будуть потрібні
більші варіації методів, їх різноманітність, так як тут поряд із
забезпеченням умов для засвоєння знань шляхом вибору оптимальних поєднань
методів потрібно підтримувати активний пізнавальний інтерес школярів.
Знижена працездатність школярів у кінці дня вимагає дещо більшої
різноманітності методів та наочних засобів для зняття втоми та підтримки
інтересу до засвоєння теми. Так, не тільки зміст теми, але й особливості
самої аудиторії внесуть корективи у рекомендації про методи навчання, які
містяться у навчальних та методичних посібниках. Підкреслимо ще раз, що
урахування рівня можливостей класу не повинно означати будь якого
пристосування до нього. Завдання педагогів полягає в тому, щоб розвивати ці
можливості.
Характеристика реальних можливостей класу
|Характеристика реальних навчальних |Рівень сформованості |
|можливостей класу | |
| |В цілому |Потребує |
| |відповідає |значного |
| |типовому для цієї |покращання |
| |групи класів | |
|(Вихованість колективу, класу | | |
|(громадська думка, активність | | |
|школярів та ін.) | | |
|(Ставлення до навчання | | |
|(Темп навчальної роботи | | |
|(Усвідомлення навчальної дисципліни | | |
|(Навчальна підготовленість по раніше| | |
|пройденому матеріалу | | |
Далі педагог повинен спиратися на критерій урахування власних
можливостей по використанню різних методів навчання, урахування здібностей,
які він має у малюванні, розповіді та ін., які дозволять акцентувати увагу
на певних методах.
Враховується також наявність у педагога часу для застосування того чи
іншого поєднання методів. Одні методи, як відомо, потребують більше часу
(проблемні, індуктивні та ін.). Тому вчителю іноді доводиться відступати
від обраного з початку комплексу методів, щоб не вийти за рамки відведеного
часу. Отже, ми можемо зробити висновок, що в дидактиці різні підходи до
класифікації методів навчання. Найбільш поширеними є класифікація методів
за джерелом знань (Д.О.Ларкіпанідзе, Е.Я.Голант, Н.М.Верзилін та ін.)
[32,с.140-167]; за характером пізнавальної діяльності (І.Я.Лернер); за
рівнем проблемності засвоєння знань і рівнем ефективності учіння
(М.І.Махмутов); на основі цілісного підходу до процесу навчання
(Ю.К.Бабанський). А.М.Алексюк пропонує здійснювати класифікацію методів
навчання за найістотнішою, корінною ознакою, зауважуючи, проблему системи
методів навчання слід розв'язувати не шляхом створення якоїсь єдиної
класифікації , що була б оптимальною для всієї системи навчання, слід
розв'язувати не шляхом створення якоїсь єдиної класифікації, що була б
оптимальною для всієї системи навчання, а шляхом створення і науково-
теоретичного обгрунтування цілого ряду класифікацій, які б у сумі своїй
оптимально відображали завдання і зміст цілісного навчального процесу у
сучасній школі. Тому він схильний до класифікації методів передусім за
джерелами знань і рівнем самостійної розумової діяльності у процесі
учіння[1,с.91].
Учитель має розуміти сутність різних підходів до класифікації методів,
але найперше – мати у своєму арсеналі велику кількість цих методів, аби
вдало і ефективно використовувати їх у навчально-виховному процесі в
залежності від дидактичної мети і функціональної спрямованості.
Методи навчання як своєрідний набір інтелектуального інструментарію
пізнавальної діяльності учителі і учнів не є алгиротмізованими одиницями.
Оскільки педагогічна є наукою і мистецтвом одночасно, тому і підхід до
вибору методів навчання має грунтуватися на творчості педагога з одного
боку і відповідати вимогам принципу системності з другого боку. По-перше, в
методах навчання важливо бачити основні ознаки: виступають до певної міри
способом руху пізнавальної діяльності учнів; визначають логічний шлях
оволодіння знаннями, уміннями і навичками; відіграють роль інструменту
обміну інформацією між учасниками навчального процесу; виступають
регулятором пізнавальної діяльності учнів; сприяють стимуляції учіння; є
способом аналізу та оцінки навчальної діяльності. По-друге, необхідно
забезпечувати системність у підході до вибору тих чи інших методів, глибоко
розуміючи внутрішні зв’язки і взаємозалежність між ними на рівні
функціональних ознак.
На думку В.Л.Омеляненка[33,с.168], критеріями вибору методів навчання
є:
1) магістральні завдання виховання особистості;
2) мета і завдання навчання взагалі і конкретного етапу зокрема;
3) закономірність і принципи навчання;
4) зміст навчального матеріалу;
5) навчальні можливості школярів;
6) наявність засобів навчання;
7) психологічно-педагогічні можливості педагога.
Отже, ми вважаємо, що методи навчання не можна сприймати як рецепт для
розв’язання навчальних завдань.
Бо, як наголошував К.Д.Ушинський, важливий не сам метод сам по собі, а
ідея, що закладена в ньому. Тому лише творча мудрість вчителя, яка
опирається на наукові засади, може забезпечити оптимальний підхід до
використання методів навчання з метою підвищення ефективності процесу
навчання.
Розділ ІІ. Оптимальний вибір методів навчання англійській мові.
2.1 Порівняльний аналіз ефективності методів навчання
При порівняльному аналізі методів навчання по їх ефективності
необхідно дотримуватись ряду попередніх умов, без урахування яких сама
процедура порівняння виявиться непевною. По-перше, порівнювати треба лише
методи, що входять до тієї ж самої групи. Наприклад, порівнювати між собою
треба репродуктивні та пошукові методи що входять до однієї групи, а не
словесні по пошукові методи; по-друге, порівнювати треба не ефективність
методів взагалі, а їх можливий ефект у вирішенні конкретного завдання
навчального плану. При вирішенні одних завдань один метод виявляється більш
ефективним, ніж інший, при вирішенні інших завдань вони поміняються
місцями. Далі, треба мати на увазі, що порівняльна оцінка ефективності не
заперечує ролі того чи іншого методу у вирішенні певного завдання, а лише
підкреслює, що при виборі методів корисно віддати перевагу тому з них,
котрий повинен виявитися більш результативним. Отже, якщо у графі наведеної
схеми (стор. 35) стоїть знак " - ", то це не означає повної неефективності
методу у плані, що розглядається, а лише менш успішне вирішення цим методом
відповідного завдання, ніж це можна зробити за допомогою іншого чи інших
методів, що входять до одної їх групи.
Запропонована схема порівняння методів спирається на припущення що
вчитель, що використовує її, достатньо
успішно вміє застосовувати будь-який з методів навчання, що школа має
типовий набір навчального обладнання. Вона також орієнтована на матеріал
середньої складності та учнів, що мають позитивне ставлення до навчання.
У першому та другому стовпчиках нашої схеми оцінювалась порівняльна
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
