11 схеми 1). Але все ж таки можна виділити як найбільш важливі у цьому
розумінні практичні методи та методи самостійної роботи.
У загартуванні волі, у розвитку у учнів наполегливості у навчанні
(стовпчик 12 схеми 1) ведучу роль можна віддати проблемно-пошуковим
методам, практичним вправам, пов‘язаним з різноманітними видами самостійної
діяльності. Можуть застосовуватися для цієї мети усі види контролю, але
особливо виконання письмових контрольних робіт достатньо високого рівня
складності.
Емоціональна сфера особистості (стовпчик 13 схеми 1) розвивається
також під впливом усіх методів навчання. Справа лише в тому, який характер
буде надано використанню кожного методу. Тому ми позитивно оцінили роль
кожного з методів. Наприклад, позитивно оцінена роль словесних методів,
тому що яскрава емоційна розповідь може глибоко подіяти на почуття
школярів, викликати глибокі переживання, яскравий емоційний відгук.
Застосування наочних методів, використання у розповіді художніх ілюстрацій,
показ кіно-, діа- фрагментів викликає особливо яскраві емоційні
переживання. Велику роль у розвитку емоцій відіграють методи самостійної
роботи. Не потребують особливих доказів роль та значення у розвитку
емоційної сфери особистості таких методів, як пізнавальні ігри, а також
навчально-пізнавальні дискусії.
Порівняльний аналіз темпу навчання (стовпчик 14), пов‘язаний із
різними методами навчання, показує, що у першій підгрупі методів найшвидше
досягнення освітніх завдань забезпечує застосування словесних методів.
Намагаючись вивчити усі питання із широким застосуванням наочності, ми не
можемо вирішити усі поставлені завдання за відведений час, або ж якщо
пожертвуємо часом, відведеним на вивчення однієї теми, то це призведе до
зниження ефективності засвоєння інших тем навчальної програми. А подібна
обставина дуже небажана. Із урахуванням сказаного зазначимо, що швидкий
темп навчання забезпечують репродуктивні методи у порівнянні з проблемно-
пошуковими, дедуктивні - у порівнянні з індуктивними, робота під
керівництвом вчителя, ніж початкова робота на початковому етапі оволодіння
нею.
Оцінюючи темп навчання, ми одночасно враховуємо необхідність
застосування наочності, проблемних міркувань та ін., тому що необхідно
забезпечити належний рівень засвоєння. Тому тут приймається у кожному
випадку окреме рішення.
Отже, ми порівняли можливості самих різних методів при вирішенні
деяких основних завдань.
Маючи таку картину можливостей різних методів, можна вибрати певні їх
поєднання для відповідних навчально-виховних ситуацій. Із кожного стовпчику
обирається для цього ті методи, які відмічені знаком " + ! ". Саме їх
поєднання у більшості випадків може виявитися найбільш прийнятним для
вирішення відповідного завдання. Якщо ж на цей момент вирішується одночасно
ще й інше завдання, що буває нерідко, то вчитель зупиняється на такому
виборі, який більше відповідає змісту навчального матеріалу.
Викладання звичайно вимагає використання не одного, а ряду методів, їх
комплексу. Уявлення ж про оптимальний комплекс методів завжди є конкретним.
Те, що для одних умов є вдалим, ефективним, для іншої теми може виявитися
цілком неприйнятним. Тому викладач повинен добре знати можливості кожного
методу навчання, які ми покажемо на схемі 2 (сторінка 45).
Розглянуті нами можливості різних методів навчання ще раз
підтверджують необхідність їх поєднання у реальному навчальному процесі.
При цьому треба мати на увазі, що різноманітність методів веде до реального
підключення у процесі засвоєння знань і слухання, і спостереження, і
практичних дій, що робить сприйняття особливо ефективним. При
різноманітності методів забезпечується активне сприйняття навчального
матеріалу учнями з різноманітним видом пам‘яті та характером розумової
діяльності. Різноманітність методів внаслідок ефекту новизни та зміни
діяльності активізує пізнавальну діяльність учнів, викликає та зберігає у
них пізнавальний інтерес, попереджує його зниження при одноманітності
діяльності. Поєднання методів дозволяє найкращім шляхом врахувати специфіку
навчального матеріалу, а учням найкращим чином розкрити свої навчально-
пізнавальні можливості та здібності, обирати
найбільш раціональні для себе прийоми оволодіння знаннями. На базі
різноманітних методів створюються умови для всебічного розвитку
пізнавальних можливостей школярів. Звичайно, що при цьому потрібно
дотримуватися міри різноманітності, щоб навчання не перетворилося на
калейдоскоп видів діяльності, що відволікають увагу учнів від суті
навчального матеріалу. Все це знову вимагає від педагогів не просто
застосовувати різноманітні методи самі по собі, а відбирати у кожному
конкретному випадку їх оптимальне поєднання. Для цього в першу чергу
необхідно усвідомити саму ситуацію вибору методів, тобто продумати та
обгрунтувати її, щоб це не було стихійним випадком її здійснення.
2.2 Як вибрати оптимальні методи навчання іноземній мові.
1. В педагогічній літературі зазначається, що при плануванні навчального
процесу вчителю потрібно враховувати численні фактори. Добре відомо, що
вибір і застосування того або іншого методу чи поєднання методів навчання
не є якоюсь автономною дією. Ю.К. Бабанський на основі експериментальної
оцінки роботи вчителів-майстрів педагогічної праці - виділяє вісім етапів
дій учителя: формування завдань навчання, відбір і конкретизація змісту,
форм організації і методів навчання, оптимального плану навчання,
максимально можливе поліпшення умов його реалізації, здійснення
накресленого плану і, нарешті, оцінка оптимальності розв‘язання
поставлених завдань[7,с.64].
Спеціальне вивчення діяльності вчителів по вибору ними методів
навчання переконує, що ця процедура в свою чергу потребує врахування
багатьох факторів. Так, за даними Ю.К.Бабанського, які одержані ним на
основі вивчення роботи понад 800 вчителів (шляхом самооцінки), близько 30%
з них відчувають значні труднощі при виборі методів.
В той же час формуванню у вчителів, як і у студентів педагогічних
вузів, вміння вибирати методи навчання приділяється недостатня увага. Все
це переконливо свідчить про виняткову важливість обговорюваного питання, у
вирішенні якого можна умовно виділити 2 етапи:
1. Визначення критеріїв ефективності методів навчання.
2. Визначення умов оптимального вибору і практичного застосування
методів учителем.
Щодо першого етапу, то ми його розглянули у попередній главі
"Порівняльний аналіз ефективності методів".
Другий виявився набагато складнішим. Було проведено багато опитувань з
метою встановити теоретичну обізнаність вчителів у цьому питанні, а також
яким методам вони надають перевагу. Результати опитування, проведеного І.П.
Підласим серед 150 вчителів з цієї республіки, свідчать про теоретичну
заплутаність у галузі методів, про те, що наука не встигає за швидким
розвитком педагогічної ініціативи, часто-густо не спроможна знайти місце в
усталених класифікаціях тим новим модифікаціям методів навчання у шкільній
практиці. Вчитель, наприклад, називає "урок-семінар", розуміючи під ним
цілком конкретну технологію своєї праці. Але у теоретично очищених
системах, у застарілих класифікаціях такого методу не існує. А в практиці,
як бачимо, по-іншому. І не можна звинувачувати у некомпетентності педагога,
у якого метод злився з формою. Безсумнівно, рівень теоретичної підготовки
педагогічних працівників треба різко підняти. Але не схоластично, відірвано
від живої практики, а в органічному зв‘язку з нею. Відомо: у кожного
вчителя той метод хороший, який дає найкращі результати. Наша школа за
останні десятиліття "перехворіла" багатьма методами, але стійкого імунітету
до низької якості навчання не набула. Останній не виробляється доти, доки
кожен вчитель не вистраждає свій метод.
Ось типова ситуація вибору вчителя методів для наступного уроку.
Вчитель міркує, як досягти запланованої мети. Він подумки перебирає відомі
йому методи, співвідносячи їх із конкретними умовами і наявними
можливостями. Першій метод може найшвидше привести до поставленої мети, але
він не придатний для всіх, бо кілька учнів у класі тугодуми. Другий метод
вимагає спеціального обладнання і належних умов, яких, на жаль немає.
Третій - особливо ефективний, але вимагає тривалої підготовки вчителя і
учнів, до того ж застосовуючи його, педагог ризикує не досягти мети за
браком часу. Четвертий…
Творчі муки вчителя - це типові прогностичні роздуми, що в кінцевому
наслідку спричиняють вибір оптимального методу. Але вони інтуїтивні.
Наукове прогнозування відрізняється від інтуїтивного. Під ним розуміється
передбачення, що здійснюється за допомогою вивірених способів, його
результат виступає у формі істинно наукового судження - прогнозу. Основне
завдання прогнозування методів полягає в тому, щоб за допомогою наукового
аналізу одержати знання про доцільність застосування різних методів
навчання для досягнення певної мети. Наукове передбачення відрізняється від
інтуїтивних здогадок насамперед обгрунтованістю, логічною чіткістю і
послідовністю. Зауважимо, що педагогічна інтуїція та практичний досвід -
добрі порадники, значення яких ніхто не применшує, але вони зрештою
розв‘язують проблему масового підвищення ефективності вибору.
Проте на шляху наукового прогнозування методів навчання треба здолати
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
