нелегкі перепони. Якби критерієм якості навчально-виховного процесу був
який-небудь один показник, то завдання вибору оптимальних методів
розв‘язувався б порівняно просто. Але в реальному процесі цей критерій
завжди комплексний, включає в себе низку різнопланових показників. Одні з
них треба мінімізувати, зробити найменшими (наприклад, витрати часу), а
інші - максимізувати, зробити найвищими (наприклад, якість знань) Коли до
цього додати ще декілька інших важливих педагогічних умов (наприклад, що не
можна постійно віддавати перевагу якомусь одному методу, треба
урізноманітнювати шляхи у зв‘язку з об‘єктивними змінами діяльності, уваги,
працездатності, активності та інтересу учнів; для кожного учня та вчителя
найбільш ефективними, улюбленими є "свої" види і методи діяльності, то
бачимо, що прогнозувати методи справді нелегко.
Сучасна педагогіка пропонує вчителеві великий вибір методів, за
допомогою яких він може ефективно розв‘язувати найскладніші питання. Для
кожної групи завдань існують деякі "свої" методи, які дають змогу одержати
найкращі результати. Ефективність застосування методу залежить від того, чи
підібраний він відповідно до тих завдань, які можуть успішно розв‘язуватися
з його допомогою, знаходяться в метах його впливу. Друга складова частина
успіху - майстерність застосування методу безпосередньо у класі. Отже,
немає методів ефективних чи неефективних, хороших і поганих. Кожен метод
ефективний за умови правильного вибору й майстерного застосування.
Першу складову частину ми розглянули у попередній главі. Але до нашої
таблиці не увійшов один. На нашу думку, цікавий метод. Це метод "вільної
імпровізації". Він обирається тоді, коли вчителя не влаштовує жоден з
усталених шляхів. Це, в нашому розумінні, метод новаторський , нешаблонний,
творчий, такий, що враховує найтонші нюанси, яких жодна схематизована
теорія виділити не може.
Вибір методів для уроку не може бути довільним. Лише на перший погляд
і то не фахівцеві здається, що вчитель спроможний обирати методи, які йому
заманеться. Насправді, він дуже зв‘язаний у виборі шляхів, хоч і сам не
завжди може пояснити, якими причинами це зумовлюється. Об‘єктивні і
суб‘єктивні причини, наявні можливості, випадковості звужують діапазон
вибору, залишають педагогам лічені способи досягнення мети. Загальний
підхід до вибору методів навчання розкриває А.М.Алексюк: "Обираючи той чи
інший метод навчання, вчитель має щоразу врахувати його залежності. Вибір
методів навчання не можу бути довільним, тим більш імпровізованим.
Імпровізація допустима лише в межах педагогічної діяльності. Методи
навчання завжди виступають як єдність об‘єктивного і суб‘єктивного.
Об‘єктивність їх визначається закономірностями об‘єкта вивчення і логікою
навчально-пізнавального процесу. Суб'єктивність вибору зумовлюється
свідомим застосуванням об'єктивно існуючих закономірностей
навчання"[1,с.46].
Для вивчення причин, що впливають на вибір методів навчання, було
проведено анкетне опитування серед педагогів за стажем від 5 до 35 років.
На основі експертних оцінок були з‘ясовані основні причини, що впливають на
вибір методів навчання, які були зведені до таблиці, у якій вони
розташовані у порядку зменшення їх впливу на вибір методів навчання (див.
схему).
Ієрархія факторів, що впливають на вибір методів навчання
|Місце |Критерії, що впливають на вибір методів |
|критерію| |
|1 |Мета навчання. Рівень навчання, якого необхідно досягти. |
|2 |Рівень мотивації навчання. |
|3 |Реалізація принципів, закономірностей навчання. |
|4 |Обсяг вимог та змісту які необхідно реалізувати. |
|5 |Кількість та складність навчального матеріалу. |
|6 |Рівень підготовленості учнів. |
|7 |Активність, цікавість учнів. |
|8 |Вік, працездатність учнів. |
|9 |Сформованість навчальних навичок. Навчальна тренованість та |
| |витривалість. |
|10 |Час навчання. |
|11 |Матеріально-технічні організаційні умови навчання. |
|12 |Застосування методів на попередніх уроках. |
|13 |Тип та структура заняття. |
|14 |Взаємовідносини між учнями та вчителями, які склалися у процесі |
| |навчальної праці(співпраця чи авторитарність). |
|15 |Кількість учнів у класі. |
|16 |Рівень підготовленості вчителя. |
Якби на вибір методів впливали лише об‘єктивні умови, то, застосовуючи
дедалі досконаліші дослідницькі процедури, ми врешті-решт досягли б мети.
Але, як відомо, вибір методів значною мірою залежить і від суб‘єктивних
умов. Досліджувати їх вплив значно важче. Й досі виділено лише
найочевидніші. Наприклад, вивчаючи питання про врахування підготовленості
учнів, з‘ясували цікавий, але не найкращий підхід вчителів до вибору
методів. Більшість з них оцінює рівень підготовки учнів як недостатньо
високий. Виходячи з цього, для роботи в класі проектуються методи,
орієнтовані на знижений рівень активності, інтересу, працездатності учнів.
Частина вчителів хибної думки, ніби методи розвиваючого навчання
(проблемні, евристичні дослідницькі) розраховані і спеціально розроблені
лише для сильних учнів. Звідси постійне вживання "спрощених" методів:
розповідей, пояснень, інструктажів. Отже, хоч рівень підготовленості учнів
і враховується, він має метою виправдати застосування шляхів, орієнтованих
на невисоку пізнавальну активність.
Додамо, що якщо учні невисокого рівня підготовки, то для них перед
усім необхідні методи розвиваючого навчання, бо застосування методів, що
вимагають зниженої розумової активності, ще більше "приземлює" розвиток
учнів.
У відповідь на запитання анкети "Які ваші індивідуальні особливості
впливають на вибір методів?" вчителі найчастіше вказують на добре знання
якогось певного методу; володіння мовою, схильність до бесід, дискусій т.п.
- усе це найчастіше позначається на виборі словесних методів; уміння
користуватися графопроектором та різними технічними засобами навчання -
спричиняється до вибору наочних методів; педагог просто "любить" певний
метод (не пояснюючи чому) і віддає йому постійну перевагу. З‘ясовано також,
що вчителі похилого віку більш схильні до застосування методів самостійної
роботи учнів на уроках, методів роботи з книгою, віддають перевагу в
правленню. Початкуючі вчителі частіше обирають пояснення, пов‘язане їх
стимулюванням та метод вільної імпровізації, який помилково вважають
легким. Отже ми бачимо, що на вибір методів навчання впливають не лише
об‘єктивні фактори, але й суб‘єктивні уподобання та думки вчителів. Крім
того, при виборі методів навчання вчитель повинен враховувати ще й вікові
особливості своїх учнів. Щоправда, вони враховуються у програмах та
підручниках, але є ряд моментів у виборі методів навчання, які доведеться
мати на увазі вже самому вчителеві. Наприклад, у програмі чи змісті
підручника англійської мови не міститься прямих рекомендацій про те, які
конкретні методи усного викладення належить використовувати на уроці -
розповідь, бесіду чи лекцію. Вчителю доведеться врахувати саме вікові
особливості працездатності та уваги школярів, маючи на увазі, що у
початкових більш раціональним буде віддати перевагу розповіді та бесіді; у
середній групі - бесіді, розповіді; а у старших класах, поряд із названими
методами, можна використовувати і лекції.
Те ж саме можна сказати і про наочні методи: питома вага їх
застосування із урахуванням вікових особливостей буде зменшуватися від
молодших класів до старших. Що стосується практичних методів, то ступінь їх
застосування цілком залежить від особливостей теми, а характер вправ
визначається програмою. Вчителю необхідно врахувати і вікові особливості
школярів. При цьому можна вказати на такі типові їх зміні від молодших до
середніх і старших класів. Запам‘ятовування буде змінюватися по лінії
скорочення механічних прийомів та розширення логічного запам‘ятовування,
тобто замість того, щоб збільшувати словарний запас шляхом механічного
запам‘ятовування, учні будуть вивчати нові слова, шукаючи аналогії у рідній
мові (наприклад, англійське слово "automobile" співпадає з українським
словом "автомобіль", "construction" - зі словом "конструкція"), або
здогадуючись про значення похідних слів на основі значення слів, від яких
вони були утворені та словотворчих афіксів (наприклад, якщо слово "part"
означає "частина", то "partly" - "частково"; "happy" перекладається
"щасливий", а отже "happiness" - це "щастя"), і т.д. Прийоми пізнавальної
діяльності репродуктивного характеру з наближенням до старших класів все
ширше змінюються частково-пошуковими та проблемно-пошуковими, зростає
питома вага різноманітних методів самостійної роботи школярів по оволодінню
навчальним матеріалом та зменшуються види роботи, що пов‘язані із
безпосереднім викладенням навчального матеріалу вчителем на уроці, тобто
якщо у молодших класах при вивченні, наприклад, теми "Утворення ступенів
порівняння англійських прикметників" ("Degrees of comparison") вчителю
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
