ефективність методів навчання при вирішенні завдань формування у учнів
теоретичних та фактичних знань. Перш за все зазначимо, що під теоретичними
знаннями ми розуміємо формування понять, законів та наукових теорій, що
входять до змісту навчального предмету. Під фактичними знаннями відповідно
розуміємо знання факторів, прикладів, ілюстрацій, що роз‘ясняють та
конкретизують ті чи інші теоретичні положення.
Якщо порівнювати можливості формування теоретичних знань (стовпчик 2)
такими методами, як словесні, наочні та практичні, то, не дивлячись на те,
що всі вони сприяють вирішенню цього завдання, ми повинні визнати, що
пояснення теорії реалізується перш за все словесними методами. Наочні та
практичні методи виконують тут лише допоміжну роль. Тому словесні методи -
розповідь, лекція, бесіда - займають тут домінуючу позицію (відмітимо її у
схемі знаком " + ! ").
Цей висновок підтверджується і спеціальними дослідженнями. Наприклад,
Б.А.Ахмедов показав, що для формування понять, де друга сигнальна система
особливо важлива, провідну роль відіграють словесні методи (наочні -
допоміжну); для формування уявлень провідну роль відіграє перша сигнальна
система і відповідно наочні методи (словесні - допоміжну) [4,с.16].
При порівнянні можливостей репродуктивних та проблемно-пошукових
методів у вирішенні завдання формування теоретичних знань (з урахуванням
середнього рівня складності матеріалу) можна у більшості випадків віддати
перевагу проблемно-пошуковому методу навчання (відзначимо це у схемі знаком
" + ! "). Разом з цим це не означає, що даній групі методів взагалі буде
віддана перевага у вивченні теоретичного матеріалу. Зі схеми видно, що
проблемно-пошукові методи вимагають більшого часу на вивчення одного й того
ж матеріалу. Тому у ряді випадків вчителю доведеться віддати перевагу
репродуктивним методам навчання, щоб забезпечити проходження навчального
матеріалу за відведений навчальним планом час.
При порівнянні індуктивних та дедуктивних методів навчання (індуктивно
чи дедуктивно організованих бесід, розповідей, ілюстрацій та ін.) ми
виходимо з того, що різний по характеру теоретичний навчальний матеріал
може бути успішно вивчений як індуктивним, так і дедуктивними методами.
Взагалі, є теми, у методичному відношенні розроблені краще у одному
логічному плані, а є теми, краще викладені у протилежному логічному
спрямуванні. Отже, тут оцінка можливостей методів дуже умовна. І все ж при
вивченні теоретичного матеріалу середнього рівня складності ми повинні
віддавати перевагу дедуктивним методам навчання. Це не означає приниження
ролі індуктивних методів навчання, які превалюють у сучасній школі, але
вимагає здійснення їх більш оптимального поєднання з дедуктивними методами
навчання.
При порівняльній оцінці методів навчальної роботи, що здійснюється під
безпосереднім керівництвом вчителя, та методів самостійної роботи учнів при
вирішенні завдань формування у них теоретичних знань ми частіше віддаємо
перевагу першій групі методів тому, що учень більш за все потребує
спрямованого впливу вчителя саме при вивченні теоретичних проблем, хоча в
інших ситуаціях самостійна робота буде вже домінувати. Цю обставину ми
відмічаємо знаком " + " у графі методів самостійної роботи.
При порівняльній оцінці ефективності таких методів стимулювання
навчальної активності школярів, як пізнавальної ігри та навчальні дискусії,
ми віддали перевагу другим, враховуючи специфіку вирішення завдання
формування теоретичних знань.
При порівнянні можливостей різних видів контролю у вирішенні
розглядаємого нами завдання більш високо треба цінувати усний контроль.
Звичайно, письмовий контроль також покаже, наскільки учні усвідомлено
володіють теоретичними знаннями, однак нагадаємо, що мова йде про
порівняльну, а не абсолютну оцінку можливостей кожного методу.
Отже, ми привели аргументи, якими керувались при порівняльній оцінці
ефективності різних методів при формуванні у учнів теоретичних знань.
Використовуючи схему, можна віддати перевагу такому поєднанню методів:
словесні - проблемно-пошукові - дедуктивні - робота під керівництвом
вчителя - навчальні дискусії - усний контроль. Це не означає, що в усіх
випадках вибір буде саме таким. Але ми говоримо про ведучу тенденцію при
згаданих вище умовах.
Для формування фактичних знань (стовпчик 3 схеми 1) при збереженні
ролі словесних методів зростає значення наочності та практичних вправ: На
перший план вийдуть репродуктивні, а не проблемно-пошукові методи. Не
будуть вже домінувати дедуктивні методи, значно зросте роль самостійної
роботи учнів, тому що учням досить доступне самостійне вивчення параграфів
підручників, основну частину яких складає ознайомлення з факторами,
прикладами, ілюстраціями. Для стимулювання вивчення такого роду навчального
матеріалу особливо доцільними виявляються не учбові дискусії, а пізнавальні
ігри. Перевірка знання фактів, як і перевірка теоретичних знань, вимагає
особливо широкого застосування усних форм контролю у їх самих різноманітних
формах.
Всі ці обставини знайшли своє відображення у третьому стовпчику
наведеної нами схеми.
Формуванню практичних умінь та навичок (стовпчик 4 схеми 1) особливо
безпосередньо сприяють, звичайно, практиці людини, тому що уміння не може
бути сформоване без самої практичної дії людини, без вправи закріплення
певних операцій і наступного перетворення їх у навичку. При формуванні
практичних умінь високу роль відіграють репродуктивні дії особистості. Тут
дещо зменшуються можливості проблемно-пошукових методів, віддається
перевага індуктивним методам, а також методам самостійної роботи. Серед
методів стимулювання тут також виходять на перший план ігрові моменти.
Контроль за навиками та умінням практичного характеру, звичайно, повинен
здійснюватися переважно не словами чи показом, а самими практичними діями:
контрольними роботами, виконанням завдань та оцінкою їх якості.
Для розвитку абстрактного словесно-логічного мислення у кожній з груп
методів, що розглядаються можна цілком певно виділити деякі більш ефективні
(стовпчик 5 схеми 1), зокрема, до їх числа можна віднести словесні, а не
наочні та практичні методи. Більш високо можна оцінити можливості проблемно-
пошукових у порівнянні з репродуктивними методами, хоча й останні роблять
свій певний внесок у розвиток ряду важливих розумових операцій. Дедуктивні
методи виходять на перший план у підгрупі логічних методів навчання. При
вирішенні цього завдання важко віддати перевагу методам самостійної роботи
і методам роботи під керівництвом вчителя, тому що розвиток мислення у
широкому розумінні цього слова, а не його самостійності, протікає на
першому етапі під впливом вчителя, а потім вже у ході самостійних розумових
вправ. Тому можливості цих методів оцінені однаково.
Для розвитку самостійного мислення (стовпчик 7 схеми 1) особливо
ефективно можна використовувати практичні методи, пов‘язані з виконанням
логічних вправ, написанням творів, віршів та ін. Для цієї ж мети дуже
корисними виявляються проблемно-пошукові методи вивчення навчального
матеріалу. У рівній мірі успішно можна використовувати для цього індуктивні
та дедуктивні методи навчання. Найкращими виявляються у цьому випадку
методи самостійної роботи у їх численних видах. Стимулюють самостійність у
навчанні як пізнавальної ігри, так і навчальні дискусії, хоча роль останніх
є дещо вищою. У рівній мірі корисними у цьому плані можуть виявитися різні
методи контролю у залежності від характеру навчального матеріалу.
Розвитку пам‘яті (стовпчик 8 схема 1) на уроках особливо успішно
будуть сприяти наочні методи, поєднані, звичайно із словесними та
практичними. Віддаючи перевагу наочним методам, ми маємо на увазі, що при
використанні наочності збільшується стійкість, довготривалість
запам‘ятовування та інші його показники. Незамінними виявляються у цій
ситуації репродуктивні методи навчання, пізнавальні ігри. У рівній мірі
успішно можуть бути використані усі логічні методи. Більш стійкому та
осмисленому запам‘ятовуванню сприяють методи самостійної роботи, попередньо
організованої вчителем. Стимулюють запам‘ятовування різноманітні
пізнавальні та рольові ігри. Контролюється ступінь запам‘ятовування різними
словесними та письмовими видами контролю в залежності від специфіки змісту
матеріалу.
Розвитку мови (стовпчик 9 схеми 1) ефективно сприяють словесні методи,
навчальні дискусії, усне опитування учнів. У рівній мірі успішно для цієї
цілі можуть бути використані інші методи. За виключенням наочних та
практичних, тому що останні мають іншу орієнтованість.
Пізнавальні інтереси (стовпчик 10 схеми 1) формуються, як це видно
достатньо успішно. Однак із досвіду викладання відомо, що інтерес до
навчання значно зростає, якщо в ньому ширше використовуються наочні методи,
проблемно-пошукові міркування, методи самостійної роботи учнів з
попередньою підготовкою під керівництвом учня. Величезну роль відіграють
методи пізнавальних ігор, що включаються у розумній мірі у навчальній
процес, а також навчальні дискусії. Сюди можна додати ще цілий приклад
інших методів стимулювання інтересу, як, наприклад, метод опори на життєвий
досвід учнів.
При формуванні навичок навчальних праці (робота з книгою, уміння
раціонально запам‘ятовувати матеріал, уміння самостійно вирішувати
навчальні задачі, працювати у належному темпі, виділяти головне, планувати
свою роботу та ін.) необхідно застосовувати буквально всі методи (стовпчик
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
