Предметом злочину є валютні рахунки, тобто рахунки в іноземній валюті, відкриті за межами України. Це: 1) валютні рахунки підприємств, установ, організацій, котрі діють на території України і не займаються підприємницькою діяльністю. Це підприємства, установи, організації, діяльність котрих повністю фінансуються державою, різні неприбуткові організації, благодійні фонди тощо; 2) валютні рахунки суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, котрі займаються підприємницькою діяльністю, без утворення юридичної особи, та юридичних осіб усіх форм власності, котрі займаються підприємницькою діяльністю та мета яких отримання прибутку (28).
Предметом даного злочину може бути і валютна виручка, тобто виручка в іноземній валюті, отримана резидентами України як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку за товари (роботи, послуги) (29).
Щодо адміністративної відповідальності в сфері валютного регулювання, то вона передбачена статтею 162 Кодексу України об адміністративних порушеннях(30). Автор вважає, що це більш гуманний вид відповідальності на відміну від кримінальної, тому що вона передбачає інше застосування до порушників валютного законодавства фінансових санкцій і має преюдиціонарну, тобто превінивну функцію. Згідно із статтею 162 Кодексу адміністративна відповідальність інкримінується за ті самі дії, котрі вказані у частині 1 статті 80 КК, тобто за незаконні скуповування, продаж, обмін та використання валютних цінностей як засіб платежу або застави.
Вчинені у незначних розмірах, тобто не більше 18 неоподаткованих
податком мінімумів доходів громадян в редакції Закону України від 7 лютого
1997 р. (ВВС № 14, 97). Тут є розбіжність із Кримінальним Кодексом України
у вирішенні перераховування розмірів. У КпАПі розміри перераховування
неоподаткованих мінімумах прибутків громадян, а у КК – у мінімальних
розмірах заробітної платні. Ми вважаємо, що в умовах сьогоднішнього
економічного становища та гіперінфляції більш правильним буде
перераховування розмірів валютних цінностей у неоподаткованих мінімумах
прибутків громадян.
Дії, що вказані в частині 1 статті 162 КпАП караються штрафом в розмірі до 50 мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.
II. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
II.1 Характеристика кримінальної відповідальності.
Відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.
За порушення правил про валютні операції передбачена адміністративна
(ст. 152 Кодексу про адміністративні порушення) (далі – КпАП) та
кримінальна (ст.80 КК) відповідальність. Об'єктивна сторона як
адміністративного правопорушення, так і злочину у зазначених статтях
викладена однаково: "Незаконні скуповупання, продаж, обмін, використання
валютних цінностей як засобу платежу або як застави". Розмежування між
адміністративним проступком і злочином проводиться за чітко визначеною
законом формальною ознакою — вартістю предмета незаконної валютної
операції: якщо вартість предмета не перевищує двадцяти мінімальних розмірів
заробітної плати, то дії вважаються вчиненими у незначних розмірах і
тягнуть адміністративну відповідальність за ст. 162 КпАП; якщо вартість
предмета незаконної валютної операції перевищує двадцять мінімальних
розмірів заробітної плати, то така операція, згідно з приміткою до ст. 80
КК, визнається вчиненою у значному розмірі і тягне кримінальну
відповідальність за ст. 80 КК. Крім того, ст. 80 КК передбачено, що
злочином є також вчинення вказаних в диспозиції ст. 80 КК дій протягом року
після накладення адміністративного стягнення за такі самі правопорушення.
На відміну від ст. 801 КК, в ст. 80 КК, об'єктивні ознаки складу злочину законодавцем визначені досить чітко і однозначно, оскільки в ній наведено вичерпний перелік дій, вчинення яких є злочином. Що ж до суб'єктивних ознак, то незважаючи, що форми і вид вини в ст. 80 КК не зазначені, теорія кримінального права і судова практика це питання вирішують однозначно — правопорушенням (адміністративним проступком чи злочином) визнається лише умисне вчинення дій, вказаних в ст. 162 КпАП та ст. 80 КК. Об'єктивно, порушення правил про валютні операції може бути вчинене і з необережності або взагалі за відсутності вини. Наприклад, особа, купуючи іноземну валюту в пункті обміну валюти, вважає, що її дії законні. Але при цьому може бути незаконною діяльність самого пункту обміну валюти. У такому разі особа, яка купує іноземну валюту, не усвідомлює, що її дії незаконні, і законом на неї не покладається обов'язок передбачати чи переконуватись в законності діяльності пункту обміну валюти (пересвідчитись у наявності ліцензії тощо). Можливе і необережне відношення особи до факту незаконності здійснюваного обміну. Наприклад, особі хтось сказав, що даний пункт обміну діє без ліцензії, але особа нехтує цим попередженням, вважаючи, що коли пункт з відповідною назвою працює, то й право на обмін валюти він має.
Кримінальна та адміністративна відповідальність передбачена за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто перелічені дії щодо валютних цінностей можуть бути і законними, і незаконними. Тому головне завдання — це вирішення питання, які з перелічених дій та за яких умов визнаються законними і коли вони будуть вважатись незаконними.
Предметом валютного регулювання і валютного контролю, а отже і
предметом правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 162 КпАП
та ст. 80 КК, є валютні цінності. Перелік валютних цінностей дається в ст.
1 Декрету "Про систему валютного регулювання валютного контролю"(31) .Слід
керуватися переліком валютних цінностей, який дається в ст. 1 Декрету КМ
"Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки, по-
перше, цим Законом безпосередньо регулюються правила здійснення операцій з
валютними цінностями на території України, по-друге, названий Декрет є
останнім за часом прийняття, і, по-третє, в диспозиції ч. 1 ст. 80 КК та
ст. 162 КпАП відтворений текст п. 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю". Тому, очевидно,
неточною є думка окремих вчених, які вважають, що до валютних цінностей як
предмету правопорушення за ст. 80 КК та ст. 162 КпАП відноситься і природне
дорогоцінне каміння в сирому і обробленому вигляді, за винятком ювелірних
та інших побутових виробів із нього, а також лому таких виробів
Терміни "валюта України" та "Іноземна валюта" в Декреті "Про систему
валютного регулювання і валютного "контролю" вживаються у двох значеннях:
1) для позначення власне валюти .України та іноземної валюти як грошових
знаків, які є платіжними засобами на території, відповідно України та інших
держав; 2) як родові поняття, якими охоплюються не тільки власне валюта, а
й платіжні документи та інші цінні папери, виражені, відповідно у валюті
України чи іноземній валюті, тобто вартість (ціна) яких виражена
(визначена) у відповідній валюті. При цьому коло предметів, що входять до
родового поняття "іноземна валюта", більш широке, ніж коло предметів, що
входять до родового поняття "валюта України": до "іноземної валюти"
віднесені Декретом також монетарні метали та цінні папери, виражені в
іноземній валюті або монетарних металах. Очевидно, це зумовлене тим, що на
час прийняття Декрету грошових знаків України у вигляді монет, виготовлених
із золота чи металів іридієво-платинової групи, не існувало і їх введення в
обіг не передбачалось.
При вирішенні питання про відповідальність за порушення правил про валютні операції необхідно виходити з того, що Декретом "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлений і регулюється режим здійснення валютних операцій на території України, тобто здійснення за межами України будь-яких дій щодо валютних цінностей, які визнаються незаконними за ст. 162 КпАП чи ст. 80 КК, відповідальності за цими статтями не тягне.
Крім того, для здійснення валютних операцій Декретом передбачено режим
ліцензування — одержання від Національного банку України ліцензій
(генеральних чи індивідуальних) на здійснення окремих валютних операцій.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-
фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не
потребують індивідуальної ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються
резидентам І нерезидентам на здійснення разових валютних операцій,
перелічених у п. 4 ст. 5 Декрету(32). а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі
України фізичними особами — резидентами Іноземної валюти на суму, що
визначається Національним банком України; вивезення, переказування І
пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами
Іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних
підставах; платежів у Іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі
України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо
оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших
майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів у Іноземній
валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку)
від Іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в
іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення
Інвестиційної діяльності; б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за
винятком раніше вивезеної, переказаної чи пересланої за кордон на законних
підставах; в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо
терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу
або як застави. д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами
України, за винятком вказаних у Декреті випадків; е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання
цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,
отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
