1993 року приватизація ще не набула масового характеру, що більшість підприємств, установ, організацій знаходились у державній власності, і метою законодавця було попередження незаконного вивезення за межі України саме державного майна і коштів, а не коштів підприємницьких структур недержавної форми власності. Але такий контраргумент не є переконливим.
Наведене, на наш погляд, підтверджує, що ознаки складу злочину, передбаченого ст. 801 КК, в диспозиції статті визначені нечітко, можливе їх різне тлумачення.
Аналогічний висновок можна зробити і стосовно ряду інших статей
Кримінального кодексу, зокрема, більшості статей, що передбачають відповідальність за порушення порядку здійснення підприємницької діяльності. Здається, що законодавець інколи приймає окремі закони лише з єдиною метою — їх прийняти, тобто метою їх прийняття є саме прийняття, при цьому начебто навмисне в законі так описуються ознаки окремих злочинів, щоб це давало можливість різного їх тлумачення в залежності від конкретних намірів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, — притягувати чи не притягувати конкретну особу до кримінальної відповідальності. Проте цс свідчить зовсім про інше — недосконалість законотворчої діяльності, недостатню підготовку проектів нормативних актів без проведення їх правової експертизи і поспішність в їх прийнятті та про недостатній професійний рівень (рівень правових знань) фахівців, які готують проекти законів, про прийняття конкретних кримінально-правових (як і інших) норм без узгодження їх з іншими кримінально-правовими нормами чи з нормами інших галузей права тощо. А все це створює сприятливий грунт для різного роду зловживань при застосуванні окремих кримінально-правових норм, фактично зумовлює неможливість їх застосування.
II.2 Адміністративна відповідальність.
Автор вважає, що до адміністративної відповідальності за порушення
валютного законодавства можна віднести також санкції, котрі НБУ встановив
статтею 16 Декрету (53). Тому що стаття 16 Декрету, як і стаття 162 КпАП за
порушення валютного законодавства передбачають відповідальність у вигляді
фінансових санкцій. Для більш ефективного використання статті 16 Декрету на
практиці, НБУ видав у 1993 році «Інструкцію про порядок використання ст. 16
Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему
валютного регулювання та валютного контролю»(54). Цією інструкцією НБУ
встановлює такий порядок накладення стягнень, передбачених Декретом.
Здійснення комерційними банками та іншими кредитно-фінансовими
установами операції з валютними цінностями без отримання генеральної
ліцензії НБУ або при наявності індивідуальної ліцензії передбачає штраф в
сумі (вартості) вказаних валютних цінностей, перерахованної в валюту
України по обмінному курсу НБУ на день здійснення операції. Повторне
здійснення таких операцій тягне за собою штраф в сумі, котра вираховується
у порядку, зазначеному вище, а також виключення банку з Республіканської
книги реєстрації банків, або припинення діяльності кредитно-фінансової
установи.
Здійснення резидентами та нерезидентами разової валютної операції без отримання індивідуальної ліцензії тягне за собою штраф, котрий перераховується у валюту України по обмінному курсу НБУ на день здійснення операції.
Торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими
установами без одержання ліцензій НБУ з порушенням порядку та умов продажу
валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України, тягне штраф,
котрий перераховується у порядку, зазначеному вище, або виключення з
Республіканської книги реєстрації банків та припинення діяльності такої
установи.
Невиконання уповноваженими банками обов’язків продажу надходжень в
іноземній валюті на міжбанківському валютному ринку України на користь
резидентів, порушення термінів продажу іноземної валюти або термінів
видрахування коштів в валюті України, отриманих уповноваженими банками від
виконання вказаних операцій на рахунок резидента, або відмова придбати та
продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за
дорученням і за рахунок резидентів, або ухилення від здійснення функцій
валютного контролю, тягне за собою штраф у вигляді суми, еквівалентній сумі
15 тисяч доларів США, перерахованої в валюту України по обмінному курсу НБУ
на день викриття порушення.
Порушення порядку організації розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами, тобто використання в межах торговельного оборота іноземної валюти як засобу платні без участі уповноважених банків та отримання індивідуальної ліцензії тягне штраф, котрий перераховується в порядку, вказаному вище.
Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про
валютні операції тягнуть за собою штраф в розмірі суми еквівалентній сумі
1,5 тисяч доларів США, перерахованій в валюту України по обмінному курсу
НБУ на день викриття порушення. Повторне приховування, перекручення або
несвоєчасне подання звітності про валютні операції, тягне еквівалентний
штраф.
Ухилення резидентів від встановленого порядку декларування валютних цінностей, котрі знаходяться за межами України, тягне штраф в сумі еквівалентній сумі 20 тисяч доларів США, перерахованої в валюту України по обмінному курсу НБУ на день викриття порушення.
Треба зазначити, що суми штрафів можуть зменшуватися за рішенням
Голови правління НБУ та його заступників.
Штраф повинен бути сплаченим порушником не пізніше п’яти днів з моменту вручення йому постанови про притягнення до відповідальності. Сума штрафу перераховується в Державний бюджет України. В разі невиплати суми штрафу у зазначений термін, вона списується з його рахунку у безспірному порядку.
Таким чином можна зазначити, що Національний банк України, як і
уповноваження на те органи, має право застосовувати адміністративні засоби
впливу на порушників валютного законодавства у вигляді фінансових санкцій,
тобто штрафу. Але слід вказати, що по-перше, ці санкції у значній мірі
спрямовані на протизаконну діяльність банків, як уповноважених, так і ні та
інших кредитно-фінансових установ, а не на протиправну діяльність
пересічних громадян в валютній сфері, по-друге, разом із штрафними
санкціями НБУ застосовуються інші санкції адміністративного характеру, як-
то виключення банку із Республіканської книги реєстрації банків, а також
припинення діяльності кредитно-фінансової установи. Можна зробити висновок,
що НБУ щодо адміністративної відповідальності має більш різноманітний
спектр засобів впливу на порушників валютного законодавства.
II.3 Спеціальні санкції.
Крім кримінальної та адміністративної відповідальності в сфері валютного законодавства існує також відповідальність, яка застосовується до порушників встановленого порядку зовнішньоекономічної діяльності, тобто спеціальні санкції. Оскільки ЗЕД теж регулюється окремими актами валютного законодавства України, то автор вважає, що було б умісно освітити цей різновид відповідальності в цій роботі.
За порушення встановленого законодавчими актами України порядку
здійснення ЗЕД передбачена відповідна відповідальність. Так статтею 37
Закону «Про ЗЕД»(55) встановлено два різновиди спеціальних санкцій:
індивідуальний режим ліцензування (далі – ІРЛ), та тимчасове припинення
ЗЕД. Підставою для застосування ІРЛ та тимчасового припинення ЗЕД є
порушення Закону «Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, виходячи з частини
1 статті 37 Закону «Про ЗЕД»(56). Згідно частини 1 статті 32 Закону «Про
ЗЕД»(57) усі суб’єкти ЗЕД та іноземні суб’єкти господарської діяльності
несуть відповідальність за порушення Закону «Про ЗЕД» та пов’язаних з ним
законів України тільки на умовах та в порядку зазначених законами України.
Таким чином ІРЛ та тимчасове припинення ЗЕД а також інші спеціальні санкції
передбачені ст. 37 Закону «Про ЗЕД» можуть застосовуватись тільки за
порушення Закону «Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, застосування цих
санкцій за порушення положень указів Президента, постанов Кабінету
Міністрів та інших підзаконних актів, якщо ці положення не передбачені у
вказаних вище законах, не відповідає Закону «Про ЗЕД», отже є
неправомірним. Цей висновок має важливе практичне значення в тих випадках,
коли до суб’єкту ЗЕД застосовують спеціальні санкції, наприклад за
порушення якогось указу Президента або постанови Кабінету Міністрів.
*** если эти положения не предусмотрены законами о ВЭД. В этих случаях соответствующий субъект ВЭД может обращаться в судебные органы для признания незаконным применения таких санкций, их отмены и возмещения причиненных этими санкциями убытков.
Итак, перейдем к более конкретному анализу применения каждой из
рассматриваемых специальных санкций — индивидуального режима лицензирования
и временной остановки ВЭД. Во исполнение положений Закона) «О ВЭД» МВЭСторг
своим приказом от 05.06.95 г. №103 (с последующими изменениями) утвердил
положение о порядке применения к субъектам внешнеэкономической деятельности
специальных санкций — временной остановки ВЭД и применения индивидуального
режима лицензирования за нарушения действующего законодательства Украины в
сфере внешнеэкономических отношений и валютного регулирования (далее —
Положение 1), которым введен порядок применения указанных специальных
санкций, контроль за их исполнением.
Временная остановка ВЭД является более суровой санкцией по сравнению с
индивидуальным режимом лицензирования, а поэтому и должна применяться за
более грубые нарушения законов о ВЭД. В абзаце пятом части первой ст. 37
Закона «О ВЭД» говорится, что временная остановка ВЭД применяется в случаях
нарушения Закона «О ВЭД» или связанных с ним законов Украины, проведения
действий, которые могут навредить интересам национальной экономической
безопасности (понятие «национальная экономическая безопасность», при
желании, может быть истолковано довольно широко для применения
рассматриваемой санкции).
В п.2.1 Положения 1 более конкретизированы случаи, при которых может применяться санкция — временная остановка ВЭД. Согласно части второй этого пункта данная санкция применяется в случаях:
— нарушения субъектом ВЭД и иностранным субъектом хозяйственной
деятельности налогового, валютного, таможенного и другого законодательства
относительно деятельности в сфере ВЭД (в Положении 1 употреблен термин
«законодательство», который трактуется более широко, чем понятие «закон»,
однако необходимо помнить, что Законом «О ВЭД» предусмотрено применение
рассматриваемой санкции за нарушение только законов о ВЭД, а поэтому
попытки применения этой санкции за нарушения других нормативных актов, чем
законы Украины, противоречат Закону «О ВЭД»);
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
