Якщо сільське господарство не буде забезпечуватися добривами та іншими хімічними засобами, то з економічної точки зору підприємства хімічної промисловості стають непотрібними Україні. Наприклад, в зоні Полісся без добрив вигідніше взагалі не сіяти. Але ж допустити цього ніяк не можна. Не можна і закрити хімічні заводи, бо люди, які на них працюють, залишаться без роботи. У підсумку суспільству належить виявляти увагу до всіх галузей сільського господарства, до питань технічного переозброєння АПК.
Загрозливим є стан оплати праці на селі. Якщо в 1990 році за рівнем
середньомісячної заробітної плати працівники сільськогосподарських
підприємств перебували на рівні середньої оплати по народному господарству
(94%), то в 1999 р. вона становила всього 49%. За рівнем оплати праці
сільське господарство займає 23 місце серед 25 головних галузей народного
господарства. Проте тривалий час таке “самопоїдання” природних і трудових
ресурсів продовжуватися не може. Далі - катастрофа. Правда, слід зазначити,
що катастрофа стосується переважно товарного виробника. Сільське
господарство, як специфічна галузь, у вигляді натурального виробництва і за
цих умов не зникне.
Ключове місце сільського господарства у народногосподарському комплексі обумовлює потребу негайного розв’язання проблеми узгодження цін і прибутковості підприємств аграрної сфери. Йдеться про необхідність внесення серйозної корекції в економічний механізм. Його функціонування,на жаль, не вирішує питання фінансового забезпечення комплексу.
Сільське господарство належить до консервативної сфери діяльності. І це має об’єктивне пояснення. Галузь просто не може оперативно відгукуватися на зміни цінової чи фінансової ситуації, як це, скажімо, відбувається на ринку цінних паперів. Зважаючи на це, у всьому світі сіль-ське господарство підтримується державою. Це робиться по-різному. У США на підтримку вирощування лише пшениці застосовується близько 20 різних дотацій та субсидій.
Досвід більшості країн ринкової економіки показує, що товар іде до вищої ціни. При низьких цінах на продукцію сільського господарства значна кількість необхідних товарів (трактори, комбайни, добрива тощо) до землі ніколи не прийдуть,технічне переозброєння галузі не відбудеться.
Вихід із становища, яке склалося в АПК, вбачається насамперед в удосконаленні економічного механізму господарювання, уведення для сільськогосподарських товаровиробників нехай і жорстких, але певних “правил гри”, які забезпечували б для тих, хто нормально працює, хоча б мінімум умов простого відтворення.
Треба зменшити фактичний податковий прес на товаровиробника завдяки уведенню основного податку на землю й на прибуток.
Потрібно, щоб економічний механізм для АПК був системний, постійний і відомий хоча б на кілька років.
Необхідно уточнити наявні програмні документи з питань соціального розвитку села і життєзабезпечення сільського населення, визначити джерела фінансування програм, їх конкретних виконавців і строки реалізації. На особливу увагу заслуговує продовольче та інше забезпечення пенсіонерів і решти категорій не зайнятого в аграрному виробництві сільського населення з урахуванням можливостей розвитку фермерства та інших форм приватног підприємництва на селі.
Слід забезпечити товаровиробнику своєчасність виплат за реалізовану продукцію, зробити реструктуризацію його боргів, що усуне бартерні відносини.
Кожному товаровиробнику варто постійно й чітко підраховувати витрати свого виробництва і знати, що в ринкових умовах доцільно виробляти тільки те, що можна вигідно продати.
Потрібно усвідомити, що в ринковому середовищі мають функціонувати усі складові економіки, в тому числі ринок паперів та ринок землі. Тому твердження окремих політичних лідерів про те, що ми за ринкову економіку, але проти ринку землі, виглядають досить дивно.
Земля має бути включена в ринкові відносини послідовно. Передовсім,слід визначати її вартість і будувати земельні відносини тільки через вартісне зіставлення. За всю історію, іншого методу, як зіставлення в грошовому вираженні будь-яких відносин, в тому числі земельних, не знайдено.
Наступною проблемою аграрної реформи є активна інтеграція товаровиробника, переробних підприємств і торгівлі. Це дасть можливість обминути всілякі посередницькі накрутки банківських і торговельних систем, своєчасно забезпечувати всі ланки виробничого процесу коштами, вийти зі своєю продукцією на зовнішній ринок.
Важливим є створення ринкової інфраструктури: бірж, торгових будинків, брокерських і дилерських контор, земельного банку. Ці установи повинні терміново замінити зруйновану систему збуту сільськогосподарської продукції та постачання матеріально-технічних засобів.
Якщо Верховна Рада, Президент і Уряд України вживуть необхідних заходів по пріоритетному розвитку АПК України то вже в найближчі роки буде створено всі необхідні передумови для активізації кардинальних змін у продуктивних силах інших галузей матеріального виробництва, бо у всі часи село було і залишається однією з головних сил, яка забезпечує економічний суверенітет нашої держави.
Перспективи України аграрної
Багаті чорноземи, працелюбний народ і бідність – це нинішня Україна.
Більш відома скандалами, корупцією і перманентною політичною кризою, вона
досягає два роки поспіль рекордного зростання ВВП. Ось-ось заговорять про
Україну як emerging market, бо потенціал росту дійсно існує. Хто
скористається ним, які ринки відчують?
Реформа АПК – темпи занадто низькі: Українські владні еліти до кінця тисячоліття не відчували перспектив аграрного ринку і були цілком зайняті перерозподілом промислового сегменту. А нерозвиненість громадянського суспільства дозволяла панувати популізму, яким віртуозно користувалися влада і комуністи. В буденних і виснажливих політичних баталіях політтехнологи лінувалися міняти карти поточних розкладів, і тому на багатих чорноземах продовжували працювати голодні і працьовиті прихильники комуністичних ідей.
Важливий сигнал для ринку - прийняття Земельного кодексу. Відразу стало зрозуміло, що агроринок має дійсний потенціал, що цей потенціал значний і ним треба скористатися. Незважаючи на те, що купівля/продаж землі кодексом заборонена до 2005 р., а іноземцям взагалі заборонено купувати землі с/г призначення, нагромадження земельної власності вже почалося. За деякими оцінками, третина орних земель вже належить крупним українським землевласникам. Причому компанії з іноземним капіталом в той чи інший спосіб також вже володіють значними масивами земель.
Потенціал: У поточному році під озимими було засіяно 15 млн. га. При
низькій забезпеченості технікою, добривами та ЗЗР було зібрано 40 млн. т
зерна при середній урожайності 3 т/га. Пшениці, зокрема, було зібрано 21
млн. т, з яких продовольче зерно складає половину. На експорт піде до 7
млн. т зерна: в основному фуражна пшениця та фуражний ячмінь. Соняшника
зібрано 2,4 млн. т, урожайність 1 т/га.Цукрового буряку – 16 млн. т,
урожайність – 18,7 т/га.Кукурудзи – 3,3 млн. т, урожайність – 3,04
т/га.Виробництво рапсу в Україні збільшилося на 71% порівняно з минулим
роком.Після тривалого спаду в тваринницькій галузі почався ріст. Приріст
обсягів ВВП в с/г в 2001 р. складе близько 10%.Найбільший прорив відбувся в
переробній галузі – ріст ВВП там склав 22% проти 25% торік. Переробна
галузь АПК лідирує також по залученню інвестицій. Потенціал виробництва (з
технічної точки зору – лише впровадження новітніх технологій) може
забезпечити 2-4-кратне збільшення врожайності, не кажучи вже про потенціал
традиційного тваринництва, садівництва та овочівництва. Все це дозволить
Україні безперешкодно захопити одноосібне лідерство на агроринку СНД. Для
України агроринок СНД є надзвичайно важливим. Там сьогодні, як і в Україні,
спостерігається зростання ВВП, тоді як світова економіка знижує оберти. До
того ж погіршення світової економіки може навіть піти Україні на користь,
бо її економіка не інтегрована у світову в найбільш вразливих її сегментах,
що дасть їй певні переваги в боротьбі за ринки збуту продовольства. Навіть
епізоотії сказу корів та ящуру, що паралізували цілі ринки в Європі,
обминули Україну стороною.
Можна стверджувати, що на традиційних ринках Північної Африки,
Близького Сходу, Кореї тощо позиції України тільки посиляться в найближчі
роки. І тоді можна буде почати облогу Єврозони. В успіху облоги можна не
сумніватися – штучні торгові обмеження і квоти будуть відмінені через одне
прагматичне бажання – споживати здорову органічну їжу.
Зараз вже можна уявити собі 2-4-кратне збільшення товарно-матеріальних
потоків у галузі, що залежить тільки від чорнозему, сонця і людей,
загальною вартістю в сотні мільярдів доларів. Отже, це і є emerging market?
Ні, це лише оптимістичний сценарій.
Хто скористається? Як завжди, скористаються перші, які не побояться корупції, недосконалого судочинства, податкового та митного пресингу. Все це взагалі можна було б списати на накладні витрати, пов’язані з проникненням на ключовий ринок. Проте головною проблемою залишається перманентна нестабільна політична ситуація, що абсолютно виключає довгострокове стратегічне планування.
Політичні ризики України великою мірою залежать від особистих моральних
якостей вищого керівництва В країні за десятиріччя незалежності не
сформувався прошарок середнього класу. Громадянське суспільство в
звичайному розумінні цього слова практично не помітне в повсякденному
політичному житті, а можливо, його просто немає. Напевно, це теж
демократія, проте вона занадто часто стає заложником особистості. В березні
в Україні відбудуться вибори до парламенту, і тільки результати цих виборів
дадуть однозначний сигнал для інвесторів – бути чи не бути в аграрній
Україні emerging market. Треба дочекатися весни 2002 р.
Ринок в очікуванні агробуму: До початку переділу чорнозему основні
події відбувалися в переробній галузі. Інвестори, незважаючи на політичні
ризики, однозначно вибирали переробку як початковий плацдарм до проникнення
на ринок. В основних сегментах продовольчого ринку вже з’явилися поодинокі
крупні гравці. Вони будують надійні мережі збуту та постачання, а їхні
дилерські мережі проникають у всі регіони. Проте споживчий ринок України
здебільшого (по основній масі продовольства) перебуває в жалюгідному стані
через низьку платоспроможність населення. Кока-Кола, МакДональдс і ін.
присутні на ринку тільки тому, що цей сегмент занадто важливий у
стратегічному плані. Це ворота, це ключ до продовольчого ринку СНГ і Росії.
Тому-то дехто дозволяє собі розкіш працювати зі збитками в очікуванні
подальших надприбутків.
Але певні зрушення в споживанні все ж з’явилися. Про це свідчать помпезні святкування з приводу пуску в експлуатацію чергового гігантського модернового супермаркету. Незважаючи на значну кількість таких супермаркетів у великих містах України, черги до кас у них останнім часом не зменшуються.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
