Процеси демонополізації, роздержавлення, приватизації в Україні були
зумовлені історичним та економічним розвитком країни. Приватизація, як
процес трансформування відносин власності, стала невід'ємною частиною
реформ при переході до ринкової економіки всіх постсоціалістичних країн. В
ході приватизації розробляються і випробовуються різні способи, методи,
методики щодо приватизаційного процесу. Від того, наскільки досконалими
будуть ці методи та методики залежить, чи не послідує за процесом
приватизації процес націоналізації. Особливо це стосується такого важливого
питання, як оцінка вартості майна підприємств.
В попередньому параграфі цієї глави я розглянула різні методи оцінок майна
підприємств, що приватизуються. В цьому параграфі зупинимося на
використанні різних методів оцінки об'єктів комунальної власності на
регіональному рівні.
Якщо в 1993 році приватизація тільки почалася, то 1995 рік був переломним в
приватизаційному процесі. Значною мірою прискоренню темпів приватизації
сприяв Указ Президента №827 від 30 грудня 1994 року "Про заходи щодо
прискорення процесу малої приватизації в Україні". Згідно з цим Указом
підлягали приватизації у 1995 році об'єкти малої приватизації які
перебували у державній власності (в тому числі майно підприємств та їх
структурних підрозділів, передане в оренду) та віднесені програмою
приватизації на 1994 рік до групи А. Цей Указ надавав пільги орендним
підприємствам. Організація орендарів, товариство покупців, створене
працівниками відповідного орендного підприємства чи структурного
підрозділу орендного підприємства мали право до 1 червня 1995 року (цей
термін потім було продовжено до 1 вересня 1995 року) приватизувати об'єкти
шляхом викупу без врахування потенційної прибутковості, а будівлі, в яких
розташовані об'єкти, брати в оренду. Після закінчення строку дії цього
Указу організації орендарів втрачали зазначені пільги, внаслідок чого
приватизація об'єктів "малої" приватизації "мала" здійснюватись на
загальних підставах, тобто на аукціоні, конкурсі. Приватизацію вищезгаданих
об'єктів можна було здійснювати за рахунок приватизаційних паперів, якщо
такі папери належали членам трудового колективу. Викуп майна цілісних
комплексів, переданого в оренду проводиться за згодою орендаря.
В результаті дії вищезгаданого Указу підприємства намагалися
приватизуватися якомога швидше.
При цьому використовувася викуп товариством покупців. Правове становище
товариства покупців регулюється спеціальним нормативним актом - "Порядком
створення та реєстрації товариства покупців в процесі приватизації"
(затверджено Наказом Голови Правління Фонду державного майна від 25 травня
1993 р. №235).
Товариство створюється за двома принципами:
а) громадянами за місцем проживання;
б) членами трудового колективу підприємства, яке підлягає привати-
зації.
З точки зору правового статусу товариство є добровільним об'єднанням
громадян, які уклали угоду про спільну діяльність з метою придбання об'єкта
у колективну власність.
Громадянин може бути членом:
- кількох товариств покупців;
- одного товариства покупців, створеного працівниками підприємства, що
приватизується (за місцем роботи);
- товариства покупців за місцем роботи і товариства, створенного за місцем
проживання, одночасно.
Членами товариства покупців підприємства можуть бути його працівники,
пенсіонери, звільнені за скороченням штатів, за станом здоров'я. Згода
бути членом товариства покупців дається в письмовій формі з натаріальним
засвідченням підписів членів товариства.
Товариство підлягає реєстрації, яку здійснює відповідний орган приватизації
в десятиденний строк від дня подачі необхідних документів (протоколу
загальних зборів та угоди про спільну діяльність). Товариство покупців
вважається створеним і діє з моменту реєстрації протоколу та угоди. Воно
зобов'язується виконувати умови угоди. Метою діяльності товариства покупців
є здійснення діяльності, спрямованої на придбання майна того чи іншого
підприємства.
Вищим органом управління товариства покупців є загальні збори. Вони мають
такі повноваження:
- затверджувати угоду про спільну діяльність;
- вносити до неї зміни та доповнення;
- встановлювати розмір внесків і строк їх сплати для покриття витрат
товариства;
- визначати обсяг, форми і порядок внесення коштів для купівлі майна, що
приватизується;
- вирішувати питання вступу до товариства покупців і виключення з нього;
- направляти представника для роботи в комісії з приватизації об'єкта;
- приймати рішення про припинення діяльності підприємства;
- обирати голову товариства і наділяти його повноваженнями, тобто
товариство покупців відповідно до угоди про спільну діяльність видає
посвідчення. Володар такого посвідчення є головою товариства покупців,
наприклад: товариство покупців орендного підприємства "Чернігівської
виробничо-комерційної фірми побуту "Реал" (м.Чернігів, Проспект Жовтневої
Революції, 12в) наділило свого голову такими повноваженнями:
- подавати заяву на приватизацію;
- відкривати рахунки в банках; отримувати кредити;
- брати участь в аукціонах, конкурсах, викупі підприємства;
- приймати майно у власність;
- брати участь у діяльності комісії з приватизації;
- представляти товариство покупців у відносинах з іншими органами та
організаціями.
Як правило, товариство покупців надає голові товариства значні
повноваження, що дає можливість впливати на діяльність приватизаційного
процесу, вести справи товариства покупців. Інші челни товариства покупців
мають право впливати на приватизаційний процес, надсилаючи або надаючи свої
пропозиції щодо діяльності товариства голові товариства і таким чином брати
участь в управлінні; отримувати інформацію про діяльність товариства
покупців, у тому числі знайомитися з листуванням про проекти угод. Вони
зобов'язані вносити грошові внески для купівлі державного майна, а також
не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства
покупців.
В угоді жорстко регламентуються майнові відносини. Наприклад, може
зазначатися, що у випадках, якщо члени товариства покупців не вносять
заявлені на викуп кошти у строк, вони щомісячно сплачують за час прострочки
пеню в розмірі 1% від простроченої суми.
При складанні Угоди відповідальність за збитки (будь-які витрати, що були
понесені будь-яким із членів товариства покупців при виконанні доручень
товариства покупців та підтверджені на загальних зборах) розподіляється між
членами товариства покупців у частках пропорційних заявленим коштам на
викуп підприємства кожним із них.
Для того, щоб захистити себе, товариство покупців може в угоді відмітити,
що члени товариства покупців не несуть відповідальності за невиконання
своїх зобов'язань передбачених Угодою, якщо невиконання спричинено
непередбаченими обставинами. Таку причину "непередбачені обставини" можна
дуже широко трактувати, що дає час та можливість для маневрування.
При викупі підприємства товариство покупців в підписаному листі зазначає
яку суму має вносити кожен член товариства. Частину коштів для викупу
підприємства члени товариства покупців вносили у вигляді приватизаційних
сертифікатів.
Викуп, як відомо, як спосіб приватизації застосовується для продажу майна
підприємств або їх структурних підрозділів, переданого в оренду, включаючи
будівлі, в яких ці підприємства розташовані. Викуп майна цілісних майнових
комплексів, переданого в оренду проводиться за згодою орендаря. При цьому,
будівлі за бажанням покупця можуть приватизуватися разом з розташованними в
них об'єктами приватизації. Але в зв'язку з тим, що майно підприємства, що
підлягає приватизації оцінюється по залишковій вартості, а вартість будівлі
оцінюється експертним шляхом, то виходить парадоксальна ситуація:
підприємства-орендатори приватизують лише майно, а на будівлі поновлюють
строк дії угоди про оренду. На мою думку така ситуація пов'язана з тим, що
вартість майна підприємства, оціненого по залишковій вартості не відповідає
реальному стану речей, бо вона занижена. Вартість же будівлі, визначена
експертним шляхом, в порівнянні з вартістю майна підприємства здається
асторономічною. Внаслідок цього приватизується тільки майно підприємств. В
результаті бюджет недоотримує належні суми за державну власність.
Наприклад, при приватизації орендного підприємства "Бахмацький міськторг",
що знаходиться в місті Бахмач по вулиці Богдана Хмельницького, 23: За
даними передаточного балансу залишкова вартість будівель - 2512,551
млн.крб., а вартість цих будівель за експертною оцінкою - 7312,8 млн.крб.
(майже в три рази дорожче).
Згідно з актом оцінки майна цього підприємства цей об'єкт було
приватизовано за 16082,3 млн.крб. Зазначено також, що інвентарізаційна
комісія вирішила клопотати перд власником - міською Радою народних
депутатів про надання права на викуп патенту на оренду приміщень, в зв'язку з відсутністю грошових коштів на викуп із-за високої експертної оцінки
приміщень та будівель. Отже лише в результаті приватизації цього об'єкту
бюджет недотримав 4800,3 млн.крб. (якщо не піддавати сумніву методику
оцінки вартості підприємств). Як на мою думку, то що потрібно піддавати
сумніву - це саме цю методику.
Візьмемо підприємство "Реал" розташоване в м.Чернігові по просп. Жовтневої
Революції, 126.
30 липня 1992 року на базі цього підприємства було створене орендне
підприємство. Це підприємство надає різні види послуг:
- ремонт та індпошив взуття;
- індивідуальне пошиття, ремонт швейних виробів;
- послуги перукарень.
За клопотанням виробничого об'єднання "Реал" із дозволу Районної Ради
народних депутатів орендне підприємство "Реал" продає М.Коцюбинський
будинок побуту за залишковою балансовою вартістю - 43752,6 тис.крб. Також
продається Олишівський будинок побуту колгоспу ім.Кірова за залишковою
балансовою вартістю 17795,8 тис.крб.
Цей продаж було здійснено за некомерційним конкурсом за умови забезпечення
робочими місцями всіх працівників трудових колективів які працювали в
будинку на день їх реалізації. Вартість вищезгаданих об'єктів була списана
з балансу орендно-виробничої фірми "Реал".
Той факт, що будівлі, які приватизуються за некомерційним конкурсом
оцінюються по загальнозалишковій вартості - є однією із помилок
приватизації.
Залишкова вартість, що зазначається в балансі підприємства, розраховується
в балансі як першопочаткова вартість за мінусом зносу. Припустимо, що
будівля за даними бухгалтерського обліку повністю зносилася, але вона
фактично існує і функціонує. Для того, щоб визначити її фактичний стан і
потрібна експертна оцінка, або більш досконала оцінка майна підприємств,
яка б враховувала і фактичний стан об'єкта, що приватизується, і можливий
прибуток (очікуваний) від цього об'єкта, і вартість аналогічних об'єктів в
інших районах, областях, країнах.
За даними відомості розрахунку вартості будівель, транспортних засобів,
станом на 1 квітня 1995 року існувала залишкова вартість основних засобів
(див. таблицю 3.2.1):
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
