45,5 % зайнятого населення. Урбанізація перетворила Великобританію на країну міст і фабричних поселень, 3/4 населення промислових міст становили робітники і ремісники. В сільському господарстві в 1810 р. було зайнято 35
%, а в 1850 р. — 21 % населення.
Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його
порівняно затяжний характер. Почався він пізніше, ніж у Великобританії
(1805 — 1810 рр.), а завершився у кінці 60-х років XIX ст. У роки
Директорії та Імперії Наполеона (1804 — 1814 рр.) уряд активно підтримував
французьку промисловість і торгівлю, прагнучи створити для неї найбільші
переваги. В 1810 р. створено Ралу у справах фабрик і мануфактур, а в 1811
р. — окреме Міністерство мануфактур і торгівлі. У текстильній промисловості
поширилися "дженні", мюль-машини, верстати Жаккара, машини Жирара.
Промислове виробництво зросло в 1,5 раза, виплавлення чавуну, видобуток
залізної руди та вугілля — в 2, продукція металообробної промисловості,
суконної — в 4 рази. Континентальна блокада (введена в 1806 р.), що закрила
французький і європейський ринки для англіїїських промислових товарів,
прискорила становлення тих галузей французької промисловості, що
грунтувалися на континентальній сировині (суконна, полотняна, швейна,
взуттєва, хімічна, металообробна). Однак криза охопила ті галузі, що
працювали на колоніальній сировині (бавовняну, цукрову) або експортували
товари. Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація
виробничих процесів. Це призвело до уповільнення темпів промислового
перевороту.
У період реставрації монархії Бурбонів (1815 — 1830 рр.) і Липневої монархії (1830 - 1848 рр.) промисловий переворот прискорився. Зростали темпи механізації текстильної промисловості. У 1848 р. у бавовняній галузі працювало 116 тис. верстатів з 3,5 млн веретен, у шовковій — 90 тис., з яких 2/3 знаходилися в Ліоні — центрі цієї галузі. Зріс обсяг металургійного виробництва. В 1846 р. половину чавуну та 2/3 заліза виплавляли з використанням кам'яного вугілля. Його добували 4,4 млн т на рік. імпортували 2 — 2.5 млн т. У 30-х роках фабрична промисловість поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному, хімічному виробництвах, поліграфії. Почали виробляти цемент, свічки, світильний газ, залізні ліжка, металевий посуд.
Більша частина механічних верстатів працювала на дешевих гідравлічних
двигунах. У 1820 р. було лише 39 парових двигунів, з них 27 в текстильній
промисловості. Запровадження їх прискорилося в ЗО — 40-х роках: 1830 р. —
600 потужністю 10 тис. к. с.. в 1848 р. — 4,8 тис. потужністю 62 тис. к. с.
У 1841 р. в промисловості з'явився перший паровий молот, у 1848 р.
потужність парових молотів досягала 3—4 тис. к. с. Поширення набули парові
ткацькі верстати. У 20-х роках XIX ст. зародилося французьке
машинобудування. Будували парові двигуни, машини для текстильної
промисловості. В металообробній промисловості запроваджували механічні
верстати. У 1842 р. рейки залізниць виготовляли 13 заводів. За розмірами
промислової продукції Франція в середині XIX ст. займала друге місце в
світі після Великобританії. Однак її технічний рівень і
конкурентоспроможність залишалися ще низькими. Переважали мануфактури,
маленькі майстерні кустарного типу. У Ліоні в 1831 р. 750 мануфактур давали
роботу 8 тис. майстрам, на яких працювало 50 тис. підмайстрів. Дрібне
виробництво панувало у виготовленні одягу, парфумерії, продуктів
харчування, предметів розкоші. Таке становище пояснювалося слабким впливом
торгово-промислової буржуазії, повільним розвитком сільського господарства.
У 1814 р. був виданий закон, що дозволяв вивозити вовну з Франції. Це
викликало подорожчання вовни і негативно вплинуло на виробництво сукна.
Було запроваджено високе ввізне мито на залізо, чавун, сталь, худобу,
вовну. Темпи промислового розвитку гальмувалися відставанням у залізничному
будівництві. На початок 1848 р. у Франції експлуатувалось лише 1931 км
залізниць. Уряд ігнорував інтереси промисловців. Торгово-промисловий кредит
був обмежений. Панувала і збагачувалася фінансова буржуазія за рахунок
лихварства, фінансових афер; біржових спекуляцій.
Вирішальний етап промислового перевороту розпочався після революції
1848 — 1849 рр. Фабричне виробництво охопило майже всі галузі
промисловості: текстильну, металургійну, хімічну, гірничу, машинобудування.
В легкій промисловості понад половину прядильних веретен приводили в рух
автоматичні машини або парові двигуни. Загальний обсяг промислової
продукції за 1851 — 1865 рр. зріс майже у 2 рази, виробництво чавуну — в 3,
виплавлення сталі — у 8 разів. У промисловості і на транспорті кількість
парових двигунів зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла
17,4 тис. км. Виникло об'єднання власників металургійних підприємств —
"Коміте де Форж"' (350 доменних і 1000 пудлінгових печей). Залізничні
товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 р. в Парижі було організовано
Всесвітню промислову виставку. Проте значну роль в промисловості
продовжувало відігравати ручне виробництво. Переважали невеликі
підприємства з 2 — 4, в металургії — близько 20 робітниками.
Важка промисловість Франції відставала від англійської, німецької, американської. Таке становище в індустрії значною мірою пояснювалося пануванням фінансової буржуазії, тяжінням банківської системи до лихварства, біржової спекуляції, державним і зовнішнім займами. Світова економічна криза 1857 р., торговий договір з Великобританією (1860 р.), що зменшував або скасовував мито для англійських товарів, промисловий застій початку 60-х років також призводили до відставання французької промисловості.
Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням — у 30- х роках XIX ст. Повільність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістю німецьких земель, пануванням феодальної системи землеволодіння, що стримувало формування вільної робочої сили, збереженням цехової системи. Створення Митного союзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного ринку.
На початковому етапі, що охоплював період з ЗО- до 50-х років XIX ст.,
істотні зміни відбувалися в легкій промисловості: бавовняній і шовковій — в
Саксонії, суконній — в Рейнському районі та Прусії. За 1834 — 1838 рр. було
побудовано 45 нових фабрик, за 1833 — 1846 рр. — лише в Сілезії 8
бавовняних та 128 льонопрядильних фабрик. На початку 40-х років
застосовувалося кілька сотень жакардових ткацьких верстатів.
Значних успіхів досягла гірнича промисловість. У середині XIX ст.
добували більш як 3 млн т вугілля, виплавляли 200 т чавуну. Особливо швидко
розвивався Рейнсько-Вестфальський промисловий район, в якому було
зосереджено четверту частину промислових робітників Німеччини. Однак це
була мануфактурна промисловість. У 1846 р. з 200 домен Рейнсько-
Вестфальського району тільки 32 працювали на кам'яному вугіллі, а
пудлінгові печі були на 9 заводах. Парові двигуни поширилися практично в ЗО
— 40-х роках. У 1822 р. працювало 2 парові машини, в 1847 р. їх стало 1139
потужністю 21,7 тис. к. с. Першу залізницю протяжністю 12 км було
побудовано в 1835 р. Довжина залізниць у 1848 р. досягла 2,5 тис. км. У 40-
х роках капіталовкладення в будівництво залізниць становили 450 млн марок.
Використовували переважно англійські паровози. Продукція німецьких
паровозобудівних заводів була незначною (38 паровозів з 429. що
використовувалися у 40-х роках). Працювало чотири заводи локомотивів: два в
Берліні, Хемниці, Касселі. Кількість пароплавів зросла з 4 до 90.
Для цього періоду характерні досягнення німецької техніки: установка для швидкого книгодрукування (1814 р.), кам'яноточильна машина (1835 р.), циліндрично-точильний (1803 р.), горизонтальний (1807 р.), набивний (1836 р.) верстати. В цілому за важливими економічними показниками Німеччина відставала від Великобританії: за видобутком вугілля в 11 разів, виплавленням чавуну — в 5.6 раза, потужністю парових двигунів — в 5 разів, протяжністю залізниць — в 2 рази. В усіх галузях переважало дрібне виробництво. Промислове населення Прусії становило 11%. Загальна чисельність промислових робітників на транспорті, в торгівлі дорівнювала 1 млн. Німеччина залишалася сільськогосподарською країною. На її ринку панували англійські промислові товари.
Промисловий переворот у Німеччині завершився в 50 — 70-х роках XIX ст. після буржуазної революції 1848 — 1849 рр. Його темпи характеризують такі економічні показники: продукція важкої промисловості, виплавлення чавуну, споживання бавовни зросли у 3 рази, видобуток вугілля — у 4, потужність парових двигунів — у 9 разів, протяжність залізниць — у 3,3 раза (19,6 тис. км). У 1861 — 1870 рр. випуск засобів виробництва збільшився на 23 %, засобів споживання — на 9 %. Машинне виробництво перемогло. Внаслідок інтенсивного грюндерства (засновування) лише в Прусії утворилося 395 акціонерних компаній з капіталом у 2,4 млрд марок.
Важливими галузями німецької промисловості стали гірнича, металургійна
(на 9/10 працювала на коксі), хімічна, машинобудування, воєнна. Виняткове
значення мало залізничне будівництво, капіталовкладення в яке в 1870 р.
становили 4 млрд марок. Воно ліквідувало економічну роз'єднаність
Німеччини, перетворило її на країну європейського транзиту, стимулювало
піднесення вугільної та металургійної галузей, сприяло зростанню
товарообороту. Німецька індустрія розвивалася на базі вітчизняного
устаткування, застосовуючи останні технічні новинки. Її вироби успішно
конкурували з англійськими на внутрішньому та зовнішньому ринках. На основі
відкриття в 1865 р. німецькими спеціалістами способу отримання фарбників з
кам'яного вугілля сформувалася анілінова промисловість. Почало розвиватися
калійне виробництво. З'явилася нова галузь-електротехнічна, що
обслуговувала телеграф і електричну сигналізацію. Фірма "Сіменс і Гальське"
прокладала телеграфні лінії не лише в Німеччині, а й у Великобританії,
Росії, Африці.
Економічному піднесенню Німеччини сприяла боротьба за її об'єднання,
що завершилася утворенням у 1871 р. імперії на чолі з пруським
королівством. На початку 70-х років Німеччина стала аграрно-промисловою
державою. У промисловості було зайнято 1,5 млн осіб. Переважала легка
промисловість (2/3 продукції). Передовою на той час була галузева структура
важкої промисловості. Значну роль відігравали ремесла і домашня
промисловість, в яких працювало 2 млн осіб. За рівнем економічного розвитку
Німеччина продовжувала відставати від Великобританії та Франції, однак
випереджала останню за потужністю важкої промисловості.
В Австрійській імперії, де панували феодальні порядки, промисловий
переворот здійснювався повільно. Промисловість відігравала незначну
економічну роль, ремісниче та мануфактурне виробництво було пов'язане з
домініальним господарством. Європейські війни на початку XIX ст., політика
Відня щодо обмеження будівництва нових підприємств (1802 — 1811 рр.)
підірвали економіку країни. Розвивалася лише чеська промисловість, що стала
постачальником товарів для армії Наполеона. З початку 20-х років XIX ст.
почалася механізація австро-чеської текстильної промисловості. Із
застосуванням коксу виробництво чавуну до революції 1848 р. зросло в 2
рази. Поширилося використання парових машин: у 1830 р. їх нараховувалось
11, в 1850 р. — 900, в середині 60-х років — 2000. У Чехії розвивалися такі
галузі, як цукро-пивоваріння, харчова промисловість. У кінці 50-х років
з'явилися перші акціонерні підприємства. Австрія побудувала першу залізницю
в 1829 р., але протяжність залізниць в 1846 р. дорівнювала всього 148 км. У
50-х роках уряд дозволив приватне будівництво залізниць. У 1840 р.
Дунайському пароплавному товариству належало 17 пароплавів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
