Але всеж таки істина знаходиться десь посередині, і європейські країни можуть бути реально зацікавлені у всебічних відносинах з Україною з двох причин.
По-перше, що стосується питань безпеки, європейська економічна безпека нерозривно пов'язана з економікою всіх європейських країн, тобто економічна безпека України є складовою європейської економічної безпеки. Від ступеню економічної безпеки, від геополітичного вибору України, як і більшості пост- соціалістичних країн, багато в чому залежить стабільність усієї євроатлантичної системи. Ці країни сьогодні фактично визначають і визначатимуть у майбутньому стан і структуру європейської безпеки. Тому євроструктури, особливо в умовах прагнення України до європейського співтовариства, зацікавлені в економічній безпеці України. В той же час, реабілітація української економіки, її стабільний і збалансований розвиток виступають як фактор усунення внутрішніх загроз, а отже сприймаються більшістю європейських країн як фактор економічної безпеки як в Україні, так і на всьому європейському континенті. Таким чином, допомога Україні у вирішальний для неї час являє собою стратегічне інвестування у забезпечення загально-європейських інтересів.
По-друге, що стосується суто економічного фактора. Європа не може залишатися байдужою до долі нашої країни, адже вона має тут чимало ключових позицій: транзитні магістралі, поклади сировини, десятки мільйонів кваліфікованих робітників та перспективних споживачів (адже Україна - це п'ятдесятимільйонний, поки що майже вільний ринок), або ж навпаки - потенційний епіцентр нестабільності, якщо країна залишиться один на один зі своїми проблемами.
Входження України до європейського співтовариства не означає, що
інтереси України повністю вписуються в економічні інтереси Європейського
Союзу та інших економічних структур, а також європейських країн. Але цього
не треба лякатися. В незбігу національних інтересів різних країн немає
нічого протиприродного. Вочевидь, вони і не можуть бути повністю
ідентичними. Головне, що на цьому шляху немає суперечностей, а отже
проблему може бути вирішено. Успішне вирішення цієї проблеми приведе до
зміцнення безпеки України, розбудови стабільної, мирної та неподільної
Європи.
Геополітичні орієнтації України багато в чому залежатимуть від реальних акцій на підтримку України як у процесі внутрішніх трансформацій, так і в процесі її інтеграції до європейських структур.
Розглянемо відносини України з міжнародними економічними та фінансовими організаціями в контексті економічної безпеки.
Європейський Союз
Особливої стратегії вимагають відносини України з найкрупнішим
інтеграційним об'єднанням в Європі - Європейським Союзом. Це пояснюється
тим, що образ сучасної Європи в основному визначається інтеграційними
процесами, які об'єднують 15 держав у європейське співтовариство. Аналогів
ЄС у світі не існує. За своїм статусом, функціями і правами Євросоюз
відрізняється від звичайних міжнародних організацій тим, що держави-члени
наділили його законодавчими повноваженнями та виконавчою владою
наднаціонального характеру. А це значною мірою перевищує компетенцію інших
міжнародних організацій.
Сьогодні Європейський Союз вступає в новий етап інтеграції.
Відбуваються серйозні зміни в напрямках уніфікації податкових систем,
зближення законодавств, введено єдину валюту - євро. В один ряд з
економічними стають політичні, соціальні і екологічні проблеми, проблеми
прав людини і проблеми безпеки. Йдеться про створення в найближчі роки не
тільки економічного і валютного, але й політичного союзу цих країн. Тобто,
сьогодні ми спостерігаємо багатофакторність розвитку Європейського Союзу, а
разом із цим - і підвищення його ролі і місця в глобальній економіці.
Зрозуміло, що це об'єднання дуже привабливе для України як молодої європейської держави. Тому одним з найактуальніших завдань України виступає асоційоване членство в Європейському Союзі.
Бажання України стати повноправним членом ЄС уперше було проголошено
Президентом України Л. Кучмою у січні 1996 року на засіданні Ради Європи у
Страсбурзі. А під час проведення 8-9 червня 1998 року у Люксембурзі першого
засідання Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС було зроблено
політичну заяву Уряду України щодо набуття нашою державою асоційованого
членства в Євросоюзі.
Інтеграція в Європейський Союз прискорить та удосконалить процес
економічної трансформації в Україні, що вочевидь затягнувся, а членство в
ЄС принесе не тільки значні економічні вигоди, але й позитивно вплине на
безпеку країни.
У відносинах з ЄС Україна сподівається на:
- послідовну підтримку з боку ЄС та його країн-членів у питанні приєднання України до Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю ГАТТСОТ, одержання доступу до Загальної системи преференцій ЄС;
- вирішення питань щодо приєднання України до окремих європейських програм, зокрема в галузі енергетики, транспорту, науки і техніки, охорони навколишнього середовища, освіти тощо;
- забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту
України на ринки ЄС;
- активізацію фінансової і технічної допомоги країн ЄС Україні тощо.
Розглянемо шанси України в контексті її інтеграції до структур
Європейського Союзу.
Учасниками процесів, передбачених подальшим розвитком ЄС, стануть
країни, економіка яких буде відповідати чітко визначеним критеріям.
Кандидати у члени ЄС мають відповідати загальним вимогам, ухваленим Радою
ЄС у червні 1993 року у Копенгагені. Кожна країна, котра бажала б бути
прийнятою, має довести здатність захистити демократію і правову державу
зсередини, реалізацію гарантій прав людини, захисту меншин. Окрім того,
потрібна наявність функціонуючої ринкової економіки, а також здатність
витримати тиск ринкових сил всередині союзу. Членство вимагає від кандидата
також прийняти всі зобов'язання, що випливають з участі не лише в
економічному, а й у валютному та політичному союзі.
Сьогодні в Україні кризові явища в національній економіці, відсутність правової бази гальмують її просування по шляху ринкових реформ. За нинішніми економічними показниками критеріям Європейського Союзу Україна не відповідає. Нам ще довго доведеться наближатися до західноєвропейських економічних, суспільно-політичних і соціальних стандартів. Але політичні фактори у визначенні перспектив європейської інтеграції відіграють сьогодні набагато важливішу роль, ніж економічні. І цим треба скористатися, як це зробили свого часу економічно слабкі Болгарія та Румунія, які розпочали інтеграцію "в обхід" - політичним шляхом.
У всякому разі Україна має реальні перспективи розвитку відносин з
Європейським Союзом. Наша країна перша серед колишніх республік СРСР
парафіювала Угоду з ЄС про партнерство і співробітництво в березні 1994
року. А з 1 березня 1998 року ця угода набула чинності. Угода охоплює три
сфери взаємодії - політичний діалог, економічне і культурне
співробітництво.
Принципове значення цієї Угоди для України - поглиблення інтеграції з європейськими та трансатлантичними структурами. Саме через європейський ринок ми зможемо отримувати новітні технології, за допомогою яких виготовлятимемо продукцію, конкурентоспроможну на ринках Європи, Азії, країн СНД. Треба враховувати, що європейський ринок - це понад 500 млн. потенційних споживачів, що мають високу платоспроможність і де можливо знайти нішу і для українських товаровиробників. Прикладом можуть стати країни - колишні члени РЕВ, які за останні 10 років змогли переорієнтувати свої економіки на тісну співпрацю з ЄС.
На виконання цієї Угоди Указом Президента України від 11 червня 1998
року було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу.
Ця стратегія визначає основні напрями співробітництва України з
Європейським Союзом і основні пріоритети діяльності органів виконавчої
влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені
передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в
Європейському Союзі.
Стратегія інтеграції України до ЄС має забезпечити входження держави до європейського політичного, економічного і правового простору і отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС, що є головним зовнішньо- політичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі.
У процесі інтеграції України в економічний простір Європейського Союзу
постає потреба вирішення низки конкретних завдань "назустріч Європі".
Йдеться передусім про внутрішньореформаторські заходи і такі міжнародні
акції, як спільна реалізація певних науково-технічних, інформаційних та
інших програм, активізація політики просування українських товарів на
західно-європейський ринок тощо.
Серед основних напрямів інтеграційного процесу - економічна інтеграція
та розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС. В економічному
співробітництві Угода визначає широке коло сфер для співробітництва між
Європейським Союзом та Україною. Метою цього є підтримка процесу
економічних реформ та відновлення і постійного розвитку української
економіки. Для цих цілей Угода визначає 28 галузей, в яких Європейський
Союз та Україна хочуть збільшити та розширити своє співробітництво, серед
яких промисловість, захист та заохочення інвестицій, гірничовидобувна та
сировинна промисловість, наука й техніка тощо.
Співробітництво вже розпочалося. Так, наприклад, у сфері економіки європейські експерти працюють з українськими колегами по передачі ноу-хау в сфері управління компаніями та промислової і сільськогосподарської технології. В галузі науки та освіти організовується обмін науковцями, викладачами та студентами і впроваджуються спільні проекти. Співробітництво в галузях управління розвивається в таких сферах, як митна справа та боротьба зі злочинністю, проводиться обмін документами між керівництвом в таких технічних сферах, як стандартизація та статистика. Значні суми фінансових грантів виділяються на вдосконалення ядерної безпеки та на вирішення проблем, пов'язаних з наслідками Чорнобильської аварії.
Але ще багато чого може бути зроблено. Рада зі співробітництва відпрацьовує рекомендації відносно подальшого розвитку співпраці в усіх цих сферах. Європейський Союз та Україна погодились, що особлива увага буде надаватись тим заходам, що можуть сприяти співробітництву України з сусідніми державами .
Європейський Союз та його держави-члени відіграють значну роль в наданні фінансової та технічної допомоги Україні. Європейський Союз є головним міжнародним донором України, що за період 1991-1997 років надав допомоги на загальну суму 4061 млн. екю у формі технічної допомоги, експортних кредитів, позик і гуманітрної допомоги. На його частку припадає третина загального обсягу прямих іноземних інвестицій. ЄС виступає другим за величиною торговельним партнером України, якого випереджає лише Росія.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
