І уряд "чесно" виконував ці умови. Здається, що головною турботою уряду
за останні роки було догодити керівництву МВФ. У результаті виконання
рекомендацій фонду цілий ряд макроекономічних показників (крім темпів
падіння ВВП) вдалося наблизити до тих контрольних цифр, які визначені
Меморандумом про економічну політику уряду. До речі, МВФ вимагав від Уряду
України ще в 1996 році довести дефіцит консолідованого бюджету до 3,5% від
ВВП . І лише такий макроекономічний показник, як платіжний баланс, через
імпортну залежність України від іноземних постачальників нафти й газу із
року в рік лишається незадовільним.
Але як уряд не намагається виконувати умови МВФ, не все відбувається
саме так, як хочеться керівництву фонду. Звичайно в таких випадках МВФ не
обмежується критикою та проголошенням невдоволення, а одразу вдається до
економічного шантажу - замороження кредитів та припинення траншів. Так,
розгляд Радою директорів МВФ питання щодо продовження співробітництва з
Україною в рамках програми розширеного фінансування неодноразово
переносився на інший строк.
Здається, що чим більше урядові кола України намагаються виконувати
вимоги МВФ, тим частіше останній невдоволений подіями в Україні, тим більше
нових вимог висуває фонд. Хай би виконання цих вимог сприяло розвиткові
України. Але до цього часу немає жодних позитивних зрушень в жодному
секторі економіки. Більш того, поглиблюється системна криза, триває
руйнація економіки та виробництва, відбувається справжній геноцид цілої
нації - українського народу.
Про що свідчать всі ці сумні факти? Тільки про те, що рецепти МВФ виявилися непридатними для України, а методи реформування української економіки за цими рецептами довели свою неефективність та руйнівний характер.
Зараз вже очевидно, що запропонована МВФ схема переходу до ринкової економіки на основі здійснення "шокової терапії" виявилася для України, з одного боку, надто жорсткою, а з іншого, - малопридатною, це визнають і самі експерти МВФ. Торкаючись, наприклад, грошово-кредитної політики, вони визнають, що вона "носила в цілому надмірно ліберальний характер і проводилася непослідовно. Робилися окремі спроби скоротити зростання кредитної емісії, проте за умов величезного попиту на кредити для фінансування бюджету, державних підприємств та сільського господарства вони мали короткостроковий характер... Зовнішньоекономічна політика сприяла труднощам в галузі платіжного балансу... Повсюдне і досить мінливе за своїм характером втручання держави в економіку, а також повільний хід структурної реформи і лібералізації створили складні умови для організованої підприємницької діяльності".
"Нульовий" результат спіткав практично всі напрями реформ. Так, непродумана і масова лібералізація цін викликала гіперінфляцію, науково не обґрунтована лібералізація зовнішньоекономічної діяльності призвела до того, що за межами України "осіли" на іноземних рахунках (а отже працюють на іноземну економіку) десятки мільярдів доларів. Руйнація економіки призвела до різкого відпливу інвестицій.
До цього треба додати, що Україна зазнала тяжких втрат і в галузі науки і техніки. Захоплення виконанням рекомендацій МВФ та турботою про те, як краще догодити керівництву фонду, послабило увагу до дуже важливої частини економіки і суспільства - науково-технічного прогресу, фундаментальної науки, розробки новітніх технологій. Треба усвідомлювати також, що зниження потенціалу України, її деіндустріалізація та деградація народу об'єктивно виступають загрозами економічній безпеці України, а отже можуть призвести до втрати державності. Тому очевидно, що якщо ми хочемо бачити Україну успішною, квітучою, цивілізованою державою, треба припинити сліпе виконання вимог і умов МВФ, перевести стосунки з фондом на якісно інший рівень.
Щодо подальших стосунків з МВФ існує цілий спектр думок. Одна крайність
- це залишити все, як є. І хоча в неї є прихильники (особливо в уряді), ми
бачимо, що такий сценарій неможливий, бо він веде нашу країну до
національної катастрофи. Інша крайність, що має своїх прихильників серед
лівих партій - це повний розрив відносин із МВФ, хоча, це теж не вихід.
Достатньо зазначити, що у випадку розриву договору з МВФ Україна повинна
була б повернути 11 млрд. дол. за борговими зобов'язаннями. Тому треба
шукати істину десь посередині. Треба продовжувати співробітництво з фондом,
знаходити розумні компроміси. Так, наприклад, у разі успішної реалізації
Програми розширеного фінансування Україна могла б обмежитись консульта-
тивною підтримкою фахівців МВФ. До такої практики відносин з МВФ перейшли
Польща, Чехія, Угорщина після завершення фінансових програм, спрямованих на
підтримку переходу національних економік до ринкових відносин. Можуть бути
знайдені й інші форми співробітництва. Головне, щоб Україна у відносинах з
МВФ почувала себе не прохачем, а рівноправним партнером.
Світовий банк
Велику роль серед міжнародних фінансових організацій відіграє в Україні
Світовий банк. Україна є членом Світового банку з 1992 року і представлена
у Вашингтоні як у Раді директорів, так і в Раді управляючих Світового
банку. Їй належить 10908 акцій, що становить 0,7% від загальної кількості
акцій Світового банку, а також 11158 голосів у банку, що становить 0,72%
від загальної кількості голосів.
З моменту вступу України у Світовий банк Уряд України і керівництво банку розробили ряд програм і заходів щодо реформування багатьох сфер української економіки. Вони включають дослідження та звіти з різних секторів економіки, підготовку програм та проектів, що можуть бути представлені банку для фінансування, та інші заходи.
Першу позику в сумі 27 млн дол. США Україна отримала від Світового банку в 1993 році для цілей, як зазначалося, вдосконалення управління державним сектором ("public sector management"). Малося на увазі реформуван- ня управління фінансовою системою країни та вдосконалення системи оподаткування, що мало поліпшити становище з внутрішнім та зовнішнім боргами України.
Організаційні засади співробітництва між Україною і Світовим банком були закладені в 1994-1995 роках. Саме тоді було реалізовано так званий реабілітаційний проект, спрямований на досягнення макроекономічної стабілізації, лібералізації цінової та торговельної політики, створення конкурентного середовища на ринку товарів і послуг.
У 1995 році Україна отримала реабілітаційну позику у розмірі 400 млн
дол. США. В цьому ж році Україна отримала і другий транш реабілітаційного
кредиту в розмірі 250 млн. дол. США. Цей транш мав цільове спрямування -
фінансування критичного імпорту та підтримання платіжного балансу України.
Кредитною угодою було регламентовано, що кредити Світового банку надаються
на термін до 20 років, мають пільговий період 5 років і ставку процента за
кредит - 7,1%. Зазначені кредити направляються, зокрема, на покриття
дефіциту бюджету.
Умовою їх надання є реалізація Україною проектів реформування економіки системного характеру, якими передбачається запровадження структурних та інституційних заходів. Такі заходи доповнюють програму макроекономічної стабілізації, поєднуючи її із заходами по структурних змінах економіки. Ці системні кредити залучаються в комплексі з кредитами МВФ, вирішуючи проблеми на рівні конкретних секторів економіки.
Крім системних, СБ фінансує інвестиційні проекти, які торкаються ринкової трансформації різних секторів економіки України.
У результаті співробітництва України зі Світовим банком в стадії
розробки і реалізації знаходяться понад 20 спільних інвестиційних проектів.
Серед них - проект реконструкції та модернізації паливно-енергетичного
комплексу, проект підтримки трансформації державних та кооперативних
господарств у приватні господарства, проект реформування
сільськогосподарського сектору України, проект розвитку господарської
інфраструктури, проект розвитку соціального сектору, проект створення
транспортного зв'язку у Харкові і Львові та інші.
Взагалі не існує певної, заздалегідь визначеної, кількості коштів, які
Світовий банк надасть Україні. Все буде залежати від результатів
економічних реформ, які здійснюються в Україні, від числа заходів, які
будуть узгоджені між Урядом України і Світовим банком, і від спроможності
України погашати надані позики. Так, в 1997 році в рамках співробітництва
зі Світовим банком було заплановано отримати 850 млн. дол. США, а отримано
лише 200. млн дол. США. Недоотримання коштів по проектах пов'язане із
невиконанням Україною заходів, передбачених відповідними кредитними
угодами.
З метою визначення готовності до впровадження спільних із Світовим
банком проектів, їх пріоритетності у економічному розвитку країни, у
листопаді 1997 року було здійснено черговий перегляд проектного портфелю
Світового банку в Україні. У ході переговорів досягнуто домовленості про
наступні пріоритетні сфери залучення кредитів Світового банку: сільське
господарство; енергозбереження; фінансовий сектор; соціальний захист;
розвиток інфра-структури; підтримка інституційних реформ.
У 1999 році кредитні надходження від Світового банку тривали. Так,
кредитний транш СБ, що Україна отримала в квітні 1999 року після рішення
МВФ подовжити фінансування України, становить 150 млн. доларів. З них 100
млн. направлені на розвиток підприємств, 40 - на реструктуризацію вугільної
галузі і 10 - на стабілізацію фінансового сектору України .
Обсяги кредитів, обіцяні Україні у 2000 році від СБ і МВФ, не
зменшилися і становили 1,5 млрд. дол. В разі, коли Україна буде здійснювати
комплексний підхід та прискорювати трансформаційні процеси за рецептами
Світового банку, останній обіцяє надавати урядові цільові кредити на суму 1
млрд. дол. США щороку.
Діяльність Світового банку не обмежується лише фінансовою допомогою.
Вона передбачає і надання технічної допомоги. В цій галузі Світовий банк
активно співпрацює з іншими міжнародними організаціями і агенціями, які
діють в Україні. Банк співпрацює з Урядом в рамках такої діяльності, як
конференція донорів. Кожного року в Парижі проводяться консультативні
зустрічі, на яких обговорюються питання допомоги країнам, в яких ці агенції
працюють.
Аналізуючи більш ніж шестирічну співпрацю України зі Світовим банком, можна зробити деякі висновки.
По-перше, надаючи кредити, Світовий банк нав'язує Україні своє бачення
тієї чи іншої проблеми. Так, наприклад, в представництві Світового банку в
Україні вважають, що одним із шляхів, який повинен спричинити різке
економічне зростання, є економічна лібералізація, яка включає три основні
напрями: лібералізація торгівлі, цінова лібералізація і лібералізація умов
щодо можливості створення нових підприємств і їх нормальної діяльності.
Банк поставив перед Україною зобов'язання здійснити цілий ряд
трансформаційних та стабілізаційних заходів, які були узгоджені з банком та
зафіксовані в Меморандумі політики економічних реформ. Так, Україна
зобов'язалася обмежувати щороку дефіцит консолідованого бюджету певним
розміром, скорочувати темпи інфляції, здійснювати інші стабілізаційні
заходи та заходи по структурній перебудові економіки. Свої кредити Світовий
банк надає саме під ці заходи.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
