- забезпечення приживлюваності діагностичних завдань;
- забезпечення працездатності й надійності функціонування завдань, стійкості їх до впливу систематичних і випадкових помилок, а також відмов у каналах вимірів;
- можливість тиражування системи;
- комплексний характер рішення діагностичних завдань у їхньому взаємозв'язку, обумовленої єдністю технологічного процесу;
- максимальне використання потенційних можливостей ЕОМ у прийнятті діагностичних рішень;
- можливості кількісного аналізу якості й результатів роботи діагностичної системи.[32]
Досвід розробки, впровадження різноманітних завдань інформаційного забезпечення й керування АСУ ТП, накопичений в останні десятиліття. Показує, що лише невелика частина цих завдань успішно експлуатується надалі. Одна з основних причин такого положення - недостатня пропрацьованість комплексу різнохарактерних питань - науково-технічних, ергономічних, психологічну й інших, рішення яких і визначає успішну приживлюваність. Важливі критерії пропрацьованості завдань на стадії їх ухвали - корисність і не тривіальність.
Корисність того або іншого алгоритму відповідно до завдань АСКТД повинна бути, насамперед, зрозуміла й визнана експлуатаційним персоналом і керівництвом станції, де здійснюється впровадження.
Не тривіальність має на увазі чітке обґрунтування переваг використання алгоритму й застосування засобів обчислювальної техніки. Експлуатація автоматизованих систем трудомістка, вимагає додаткових зусиль по обслуговуванню технічних засобів, а також по освоєнню й використанню алгоритмів. У той же час на діючому устаткуванні емпірична діагностика ведеться й з позиції персоналу досить успішно. Тому для визнання того або іншого алгоритму необхідні дві умови - очевидна корисність, а також неможливість або складність його реалізації традиційними методами без використання автоматизованої системи.
Ознаками, що виправдують застосування автоматизованих систем є: якісна й кількісна новизна використовуваних для діагностування залежностей; складність математичних залежностей і логічних зв'язків, реалізованих алгоритмом; велика кількість параметрів, що визначають стан об'єкта й враховуються алгоритмом діагностування; великий об'єм пам'яті для довгострокового зберігання інформації, використовуваної в алгоритмах діагностування, необхідність швидкої її обробки; складність "немашинного" аналізу вірогідності інформації; необхідність прогнозування тенденції зміни в часі діагностичних показників з розрахунком імовірнісних характеристик прогнозу; необхідність виміру й обчислення параметрів недоступних експлуатаційному персоналу.
У структурному відношенні СД повинна містити в собі наступні підсистеми:
– збору й зберігання інформації, що надходить від датчиків, установлених на контрольованому устаткуванні;
– первинної обробки й контролю вірогідності і якості вступник інформації;
– базу даних нормативно-довідкової інформації;
– обробки, аналізу й відображення інформації про технічний стан конденсаційної установки;
– аналізу інформації про наявні порушення в роботі конденсаційної установки для встановлення діагнозу й можливих причин порушень (експертна система).[8]
4.6.3 Система технічної діагностики низькопотенційного комплексу
Система
технічного діагностування й керування НПК
теплоенергетичних установок електростанцій призначена для підвищення
економічності, надійності, довговічності й екологічної чистоти енергоблоків ТЕС
за рахунок оптимізації режимів експлуатації НПК.
Система забезпечує:
– технічну діагностику устаткування НПК з метою підвищення надійності, довговічності й екологічної чистоти енергоблоків;
– оптимізацію режимів роботи й експлуатації енергоблоків з урахуванням графіків енергетичних навантажень, справності устаткування, екологічної й метеорологічної обстановок;
– підвищення надійності роботи енергоблоків;
– збільшення міжремонтних періодів експлуатації енергетичного устаткування;
– вибір оптимальних видів ремонтів, модернізації й реконструкції;
– зниження ступеня забруднення навколишнього середовища;
– скорочення витрат палива й водних ресурсів.
Система передбачає збір інформації про параметри енергоносіїв і стану устаткування з максимальним використанням штатних приладів, нагромадження бази даних, обробку інформації на ЕОМ і видачу рекомендацій. Вона може працювати як автономно, так і в складі АСУТП енергоблоку (у режимі підсистеми).
Коло завдань, охоплюваних системою діагностики роботи НПК, містить у собі наступне:
1. Конденсатор:
– визначення фактичних і нормативних показників роботи конденсатора - вакууму, недогріву води до температури насичення, нагрівання води, гідравлічного опору;
– аналіз і з'ясування можливих причин порушення в роботі конденсатора;
– вибір способів установлення оптимальних строків чищення трубок;
– визначення оптимальних строків заміни трубок.
2. Циркуляційні насоси й трубопроводи системи циркуляційного водопостачання:
– визначення характеристик роботи насосів;
– аналіз і з'ясування можливих причин відхилень у роботі циркуляційної системи;
– оптимізація включення й параметрів експлуатації циркуляційних насосів.
3 Повітряні насоси:
– перевірка відповідності показників роботи ежекторів паспортним даним;
– аналіз і з'ясування причин незадовільної роботи ежекторів і їхніх охолоджувачів.
4. Конденсатні насоси
5. Оцінка зниження економічності роботи турбоустановки залежно від стану конденсаційної установки.
Реалізація СТДУ НПК можлива в рамках різних моделей [20]:
– мінімальної, що забезпечує програмно-інструментальні засоби для інженерів ТЕС по оперативному контролі (моніторингу) параметрів стану елементів установки в об'ємі прийнятому на ЕС, зіставленню фактичних значень параметрів з нормативними, а також побудова ретроспективи параметрів стану установки й виявленню тенденцій їхньої зміни, що особливо важливо при низької надійності й точності показань вимірювальних засобів;
– максимальної, утримуючої не тільки підсистеми збору й обробки інформації, але й реалізуючої крім моніторингу завдання більше високого рівня, експертні завдання по виявленню причин порушень у роботі устаткування й оптимізаційні завдання, такі як, наприклад, оптимізація роботи системи, оптимізація строків чищення й заміни трубок поверхні теплообміну й т.д.;
– інженерної, що займає проміжне положення по об'єму й складності між першими двома.
У рамках мінімальної моделі СД реалізуються завдання безперервного оперативного контролю основних параметрів, що характеризують роботу конденсаційної установки (недогрів води до температури насичення пари, тиск у конденсаторі, переохолодження конденсату, зміст повітря в парі, солевміст конденсату й ін.), порівняння фактичних значень цих параметрів з нормативними, розрахованими по закладеним у СД алгоритмам, і при невідповідності фактичного й нормативного значень видачі повідомлень про порушення режиму експлуатації, а також аналізуються тенденції зміни того або іншого параметра при впливі на нього інших факторів.
Максимальна модель СД містить у собі мінімальну модель як підсистема. При виявленні в рамках цієї підсистеми відхилень і порушень у режимі роботи конденсаційної установки підсистема більше високого рівня, проаналізувавши наявну інформацію й доповнивши її відсутньої, отриманої шляхом моделювання або в діалозі з оператором, ЕОМ формує діагноз технічного стану конденсаційної установки із вказівкою можливих причин, що викликали порушення її роботи, і видасть рекомендації персоналу для усунення виявлених неполадок. До складу максимальної моделі включаються програмні модулі, що реалізують за бажанням користувача процедури вироблення прогнозних оцінок по розроблених методиках, а також рішення перерахованих вище оптимізаційних завдань, які дозволяють підвищити ефективність роботи встаткування шляхом підтримки економічних режимів його експлуатації або використання оптимальних схем його включення.[25]
Розробка системи технічної діагностики містить у собі:
- вибір методу контролю НПК (моніторинг);
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
