(1) Осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого
цим Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
(2) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення
діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто
не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок
хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної
діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила суспільно
небезпечне діяння, передбачене цим Кодексом у стані осудності, але до
постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її
можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної
відповідальності за вчинене.
(4) До осіб, зазначених у частині другій та третій цієї статті можуть бути
застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені статтею 94
цього Кодексу. Після одуження така особа може підлягати кримінальній
відповідальності.
Стаття 20. Обмежена осудність
Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено
осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї
психічний розлад, у повній мірі була не здатна усвідомлювати свої дії
(бездіяльність) та (або) свідомо керувати ними.
Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні
покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів
медичного характеру.
Стаття 21. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин
Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
(1) Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення
злочину виповнилося шістнадцять років.
(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років,
підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті
115 - 117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника
правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді,
народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із
здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з
діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної
держави (статті 112, 357, 389, 411, 455), умисне тяжке тілесне ушкодження
(стаття 121, частина 3 статей 354, 355, 359, 387, 409), умисне середньої
тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина 2 статей 354, 355, 359,
387, 409), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 263), терористичний акт
(стаття 264), захоплення заручників (статті 148, 358), зґвалтування (стаття
153), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом
(стаття 154), крадіжку (статті 188, частини 1 статей 268, 315), грабіж
(статті 189, частина 2 статті 315), розбій (стаття 191, частина 3 статей
268, 315), вимагання (стаття 192, частина 1 статей 268, 315), умисне
знищення або пошкодження майна (статті 198, 356, 361, 388, 410),
пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 284), угон або
захоплення, залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи
річкового судна (стаття 285), незаконне заволодіння транспортними засобами
(стаття 296), хуліганство (частини 2 - 4 статті 303).
Розділ V. ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ
Стаття 23. Вина
Виною визнається психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Стаття 24. Умисел і його види
(1) Умисел поділяється на прямий і непрямий.
(2) Прямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно
небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його
суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
(3) Непрямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно
небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його
суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала
настання цих наслідків.
Стаття 25. Необережність та її види
(1) Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну
недбалість.
(2) Необережність визнається злочинною самовпевненістю, якщо особа
передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого
діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх
відвернення.
(3) Необережність визнається злочинною недбалістю, якщо особа не
передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого
діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була могла їх передбачати.
Розділ VI. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
Стаття 26. Поняття співучасті
Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
Стаття 27. Види співучасників
(1) Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, визнаються організатор,
підбурювач та пособник.
(2) Виконавцем (співвиконавцем) визнається особа, яка у співучасті з іншими
суб'єктами злочину особисто чи шляхом використання інших осіб, що не є
суб'єктами злочину, повністю або частково вчинила злочин, передбачений цим
Кодексом.
(3) Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину
(злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором
також визнається особа, яка утворила організовану групу чи злочинну
організацію або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування
чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або
злочинної організації, чи іншим чином забезпечувала злочинну діяльність
цієї групи або злочинної організації.
(4) Підбурювачем визнається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою,
примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
(5) Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів
чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими
співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця,
знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті
злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти
приховуванню злочину.
(6) Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь
і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним
шляхом, або придбання чи збування таких предметів. Особи, які вчинили ці
діяння, підлягають відповідальності лише у випадках, передбачених статтями
202 та 406 цього Кодексу.
(7) Не є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення
про достовірно відомий підготовлюваний, вчинюваний злочин. Такі особи
підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння
містить склад іншого злочину.
Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
(1) Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили
декілька виконавців без попередньої змови.
(2) Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його
спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину,
домовилися про спільне його вчинення.
(3) Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні
або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо
зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших (іншого)
злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи,
спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
(4) Злочинною організацією визначається стійке, ієрархічне об'єднання,
члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою
зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення
тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або
керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або
забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших
злочинних груп. Вчиненим злочинною організацією вважається також тяжкий або
особливо тяжкий злочин, вчинений її членом (членами) в інтересах злочинної
організації.
Стаття 29. Відповідальність співучасників
(1) Виконавець (співвиконавець) підлягає відповідальності за статтею
Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.
(2) Організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за
відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої
частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
(3) Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину,
ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують
відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як
ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в
вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
(4) У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники
підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
(5) Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння,
вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
Стаття 30. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації
(1) Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає
відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною
організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.
(2) Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають
відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали
участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.
Стаття 31. Добровільна відмова співучасників
(1) У разі добровільної відмови виконавець (співвиконавець) не підлягає
кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17
цього Кодексу У цьому випадку інші співучасники підлягають відповідальності
за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого
добровільно відмовився виконавець.
(2) Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові
організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину
або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що
готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника визнається також
ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину, або неусунення перешкод
вчиненню злочину.
(3) У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець
підлягає відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин,
залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35
