(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення
волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким
покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах
строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду
покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання,
призначеного вироком.
(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким
засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання.
Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш
суворим, ніж нове основне покарання.
(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована,
якщо засуджений став на шлях виправлення.
(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після
фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин
невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий
злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа
раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і
до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який
вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний
особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше
звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом
невідбутої частини покарання.
(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване
умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього
Кодексу.
(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд
до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого
покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.
Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали
вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених
до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо
тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку,
на який згідно законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з
вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка
має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка
має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.
(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-
виконавчої системи за місцем проживання.
(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд
залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або
замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування
покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або
частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого
засуджена не відбувала покарання.
(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання,
відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця
проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або
систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні
стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за
поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання,
призначеного за вироком.
(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила
новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у
статтях 71 і 72 цього Кодексу.
Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою
(1) Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла
на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст
та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене. До такої
особи застосовуються примусові заходи медичного характеру, відповідно до
статей 92 - 95 цього Кодексу.
(2) Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на
іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути
звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні
цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер
захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або
тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до
військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.
(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї
статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не
закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу,
або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час,
протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного
характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в
частині п'ятій статті 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі
дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.
Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування
На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.
Стаття 86. Амністія
(1) Амністія оголошується Законом України у відношенні певної категорії
осіб.
(2) Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю
або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.
(3) Законом про амністію може бути передбачено заміна засудженому покарання
або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
(4) Амністію не може бути застосовано щодо особи, яка не відшкодувала
матеріальної і моральної шкоди потерпілому та не розкаялася у вчиненому.
(5) Дія закону про амністію поширюється на карані діяння, вчинені виключно
до набрання ним чинності і не поширюється на карані діяння, що тривають або
продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання
чинності відповідним законом про амністію.
Стаття 87. Помилування
(1) Помилування здійснюється Президентом України у відношенні індивідуально
визначеної особи.
(2) Актом помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного
судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на
строк не менше двадцяти п'яти років.
Розділ XIII. СУДИМІСТЬ
Стаття 88. Правові наслідки судимості
(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили
обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також
в інших випадках, передбачених законами України.
(3) Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або
звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння,
злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не
мають судимості.
(4) Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають
судимості.
Стаття 89. Строки погашення судимості
Такими, що не мають судимості, визнаються:
1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом
іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом
зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з
випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо
строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа
визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового
покарання;
2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом
іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення
цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування
покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від
додаткового покарання і його строк перевищує строк основного покарання, то
жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього
додаткового покарання;
3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю після виконання цього покарання;
4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для
військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також
військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, якщо вони
протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не
вчинять нового злочину;
6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин
невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня
відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо
вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та
додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони
протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не
вчинять нового злочину;
9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо
вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та
додаткового) не вчинять нового злочину.
Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості
(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і
додаткового покарання.
(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок
не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася.
Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків
давності виконання вироку.
(3) Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк
погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого нею
покарання - з моменту звільнення від відбування покарання (основного та
додаткового).
(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням,
то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого до
заміни більш суворого покарання - з моменту відбуття більш м'якого
покарання (основного та додаткового).
(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення
судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості,
переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення
судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття
покарання (основного та додаткового) за останній злочин.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35
