(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків
менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з
такого їх співвідношення:
1) одному дню позбавлення волі відповідають:
а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або
арешту;
б) два дні обмеження волі;
в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні
виправних робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або
арешту відповідають:
а) два дні обмеження волі;
б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні
виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для
військовослужбовців, або три дні виправних робіт.
(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних
робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають
лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого
складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю
злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не
підлягають і виконуються самостійно.
(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються
самостійно.
(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі
засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими
у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в
частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може
пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його
відбування.
Стаття 73. Обчислення строків покарання
Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
Розділ XII. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
(1) Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування,
заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім
звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону
України про амністію чи акта помилування, може застосовуватися тільки судом
у випадках, передбачених цим Кодексом.
(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає
звільненню від призначеного судом покарання.
(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового
закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим
законом.
(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути
за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з
урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу
на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на
підставах, передбачених статтею 48 цього Кодексу.
Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт,
службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також
позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість
злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про
можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може
прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування
призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового
строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох
років.
Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням
(1) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може
покласти на засудженого такі обов'язки:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання, роботи або навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінальновиконавчої
системи;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що
становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання
покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених
військовослужбовців - командирами військових частин.
Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням
(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені
на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від
призначеного йому покарання.
(2) Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або
систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні
стягнення, і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд
направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину
суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 - 72
цього Кодексу.
Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
(1) У разі призначення покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення
волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім
засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і
особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування
як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку
у межах строку, на який згідно з законом, жінку може бути звільнено від
роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного
віку.
(2) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних
жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на
засуджену обов'язки, передбачені статті 76 цього Кодексу.
(3) Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-
виконавчої системи.
(4) Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки
засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування
покарання, призначеного вироком.
(5) У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка
відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця
проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує
покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення,
що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про її небажання
стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє
засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.
(6) Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд
призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього
Кодексу.
Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
(1) Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання
чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження
волі;
2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або
позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за
злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на
строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення
волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до
позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) двадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення
волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним
покаранням, призначеним за вироком суду.
(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування
покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення
засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому
разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються,
але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.
(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених
у частинах першій та другій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої
тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому
випадку починається з дня вчинення нового злочину.
(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного
позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе
застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням
волі.
(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та
безпеки людства, передбачені статтями 449 - 451, 454 цього Кодексу.
Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового
обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може
бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Особу може бути умовнодостроково звільнено повністю або частково і від
відбування додаткового покарання.
(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до
праці довів своє виправлення.
(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин
невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний
тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо
особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний
злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за
який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний
особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше
звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом
невідбутої частини покарання.
(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовнодострокове
звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання
нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими
статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35
