(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути
звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого
розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення
вироку не потребує застосування покарання.
(2) У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи
виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки
неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють,
чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також
окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має
майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових
збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчальновиховної установи
для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує
трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх
залишення визначаються законом.
(3) До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів
виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті.
Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3
частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому
вихователя в порядку, передбаченому законом.
(5) У разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових
заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і до нього
застосовується покарання призначене вироком суду.
Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у зв'язку із закінченням строків давності
(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання
обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти
років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з
урахуванням положень, передбачених цією статтею.
(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до
кримінальної відповідальності:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання
обвинувального вироку встановлюються такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного позбавленням
волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за
злочин невеликої тяжкості;
2) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі
за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на
строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за
особливо тяжкий злочин.
(4) У разі зупинення перебігу строків давності передбачених частині другій
статті 49 та частині третій статті 80 цього Кодексу, загальний строк
давності не може перевищувати п'ятнадцять років.
Стаття 107. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання
(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин,
вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-
дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості
вчиненого злочину.
(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до
праці та навчання довів своє виправлення.
(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років,
після фактичного відбуття:
1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення
волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий
злочин;
2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі,
призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий
злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді
позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості
знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який
вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі,
призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа
раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі і була умовно-
достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої
частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила
умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
покаранням не застосовується.
(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовнодострокове
звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання
нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у
статтях 71 і 72 цього Кодексу.
Стаття 108. Погашення та зняття судимості
(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до
досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей
88 - 91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
(2) Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:
1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після
виконання цього покарання;
2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої
тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не
вчинять нового злочину;
3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох
років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;
4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони
протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула
покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин,
вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в
частині другій статті 91 цього Кодексу, після закінчення не менш як
половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 і 4 частини
другої цієї статті.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ I. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
(1) Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного
ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(2) Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного
ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів
із закликами до вчинення таких дій -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є
представником влади, або повторно, або організованою групою, або з
використанням засобів масової інформації,
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
(1) Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону
України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також
публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення
таких дій -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або
повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з
розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели
до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Стаття 111. Державна зрада
(1) Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на
шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності,
обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України:
перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного
конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх
представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(2) Створення з метою передбаченою частиною першою цієї статті організації,
керівництво нею або участь у ній, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(3) Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо
він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної
організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив
органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.
Стаття 112. Посягання на життя державного чи громадського діяча
(1) Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України,
народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету
Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або
Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України,
Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України,
керівника політичної партії, вчинені у зв'язку з їх державною чи
громадською діяльністю, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
(2) Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю або майну, також
викраденням або позбавленням волі щодо осіб, названих у частині першій цієї
статті або їх близьких, з метою впливу на характер їх діяльності або
діяльності держави чи органів, які вони представляють, -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 113. Диверсія
Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35
