(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та
щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з
передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за
їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на
поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного
характеру та не порушуватиме громадського порядку.
(2) У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до
кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності
(1) Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня
вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі
строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом
передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом
передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;
3) сім років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) п'ятнадцять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) двадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася
від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня
з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа
звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення
злочину минуло двадцять років.
(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у
частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин
середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності
в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки
давності обчислюються окремо за кожний злочин.
(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий
злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення
волі вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність,
довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням
волі на певний строк.
(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та
безпеки людства, передбачених у статтях 449 - 451, 454 цього Кодексу.
Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ
Стаття 50. Поняття покарання та його мета
(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за
вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в
передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.
(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а
також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими
особами.
(3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити
людську гідність.
Стаття 51. Види покарань
(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути
застосовані лише такі види покарань:
1) штраф;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу;
3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
4) громадські роботи;
5) виправні роботи;
6) службові обмеження для військовослужбовців;
7) конфіскація майна;
8) арешт;
9) обмеження волі;
10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
11) позбавлення волі на певний строк;
12) довічне позбавлення волі.
Стаття 52. Основні та додаткові покарання
(1) Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові
обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний
строк, довічне позбавлення волі.
(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання,
рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.
(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання,
передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного
покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках
та порядку, передбачених цим Кодексом.
(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком
відповідальність, передбачену статтями 403 та 405 цього Кодексу.
Стаття 53. Штраф
(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах,
встановлених в Особливій частині цього Кодексу.
(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину
та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої
частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його
прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
(4) У випадку ухилення особи від сплати штрафу суд може замінити несплачену
суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт із розрахунку один місяць
виправних робіт за чотири встановлених законодавством України
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох
років.
Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років
або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не
передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з
урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із
заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд
визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю.
(3) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
не застосовується до народних депутатів України, сільських, селищних,
міських голів, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування.
(4) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі,
тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення
волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного
покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав
законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту
відбуття основного покарання, а при призначенні покарання вигляді
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як
додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 75
цього Кодексу, - з моменту набрання законної сили вироком.
Стаття 56. Громадські роботи
(1) Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи
чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають
органи місцевого самоврядування.
(2) Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот
сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
(3) У разі злісного ухилення засудженого від відбування громадських робіт
вони заміняються обмеженням волі або арештом. При цьому час, протягом якого
засуджений відбував громадські роботи, зараховується при визначенні строку
обмеження волі або арешту з розрахунку один день обмеження волі або арешту
за вісім годин громадських робіт.
(4) Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої
або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до восьми
років, жінкам, які досягли п'ятдесятип'ятирічного віку, чоловікам, які
досягли шістдесятирічного віку, а також військовослужбовцям строкової
служби.
Стаття 57. Виправні роботи
(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести
місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми
заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход
держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до
двадцяти відсотків.
(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які
перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб,
що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а
також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів,
нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових
осіб місцевого самоврядування.
(3) Особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні
роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених
законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один
місяць виправних робіт.
Стаття 58. Службове обмеження для військовослужбовців
(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених
військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк
від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а
також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу
засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення
волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той
самий строк.
(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження
провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком
суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування
покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому
званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для
присвоєння чергового військового звання.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35
