Класифікація ГАТТ/ВТО, що включає більше за 600 різновидів послуг.
Класифікація послуг заснована на Міжнародній стандартизованій промисловій класифікації, прийнятій Організацією Об'єднаних Націй і що визнається в більшості країн світу. І торгівля послугами входить в рахунок поточних операцій платіжного балансу будь-якої країни. Переговори про лібералізацію торгівлі послугами ведуться паралельно з переговорами про лібералізацію торгівлі товарами.
Саме внаслідок невідчутності і невидимість більшості послуг торгівлю ними іноді називають невидимим експортом і імпортом. Більш того на відміну від товарів, виробництво послуг часто об'єднане з їх експортом в рамках одного контракту і вимагає безпосередньої зустрічі їх продавця і покупця. Однак і в цьому випадку існують численні виключення. Наприклад, деякі послуги цілком відчутні (розпечатана доповідь консультанта або комп'ютерна програма на дискеті), цілком видимі (модельна стрижка або театральне уявлення), піддаються зберіганню (послуги телефонного автовідповідача) і далеко не завжди вимагають прямої взаємодії покупця і продавця (автоматична видача грошей в банку по дебіторській картці).
Види послуг: транспорт, поїздки, звязок, будівництво, страхування, фінансові послуги, компютерні і інформаційні послуги, роялті і ліцензійні платежі, урядові послуги та ін.
Протягом 70-90-х років частка комерційних послуг в світовому експорті становила 16-20%, досягши до середини 90-х років приблизно 1 трлн. дол.
Більше за половину вартісного обсягу експорту послуг доводиться на міжнародний транспорт і міжнародні приватні (туризм) і ділові (відрядження) поїздки. Біля 75% вартісного об'єму послуг експортується розвиненими країнами, 24 -країнами, що розвиваються і перехідними і 1 % міжнародними організаціями. За оцінками секретаріату ГАТТ/ВТО, на США доводиться 16,2% світового експорту послуг, Францію 10,2, Італію 6,5, Німеччину
6,4, Великобританію 5,5, Японію 5%. Ці ж країни з порівнянними частками займають лідируюче положення і в імпорті послуг.
43. Типи і форми міжн маркетингу
Можна виділити чотири критерії типізації маркетингу та шість форм
міжнародного маркетингу.
Залежно від геополітичних меж діяльності суб'єктів виділяються два типи
маркетингу: внутрішній та міжнародний.
Внутрішній маркетинг — маркетингова діяльність, націлена на внутрішній
(основний для фірми) ринок. Міжнародний маркетинг — маркетингова діяльність
фірми за межами національних кордонів.
Маркетинг товарів народного споживання, виробничо-технічного призначення,
послуг, промисловий, аграрний та банківський маркетинг — це типи маркетингу
залежно від об'єкта, тобто суттєвих особливостей товару та відповідного
товарного ринку, які визначатимуть особливості побудови маркетингового
комплексу.
Стратегічний та оперативний — це два типи маркетингу, які характеризують
ступінь ринкової орієнтованості фірми. Стратегічний маркетинг —
маркетингова діяльність щодо створення усталеної (довгострокової)
конкурентної переваги шляхом постійного та систематизованого моніторингу
бізнес-середовища та потреб ринку і формування на цій основі ефективного
маркетингового комплексу.Оперативний маркетинг — маркетингова діяльність,
метою якої є використання певної ринкової ситуації або швидке пристосування
маркетингового комплексу до неї.
Мікромаркетинг та макромаркетннг виділяються за критерієм особливостей
суб'єкта: диверсифікованості діяльності та належності до певного
ієрархічного рівня управління в структурі національної
економіки.Мікромаркетинг — маркетингова діяльність стосовно конкретного
виду товару, що продукується.Макромаркетинг — маркетингова діяльність
відносно широкого кола типів товарів (послуг) або сфер діяльності на рівні
як фірми, концерну, фінансово-промислової групи, так і держави в цілому.
Міжнародна діяльність грунтується на використанні таких форм
міжнародного маркетингу: 1. імпортний,2. експортний,3.
зовнішньоекономічний,4. транснаціональний,5. мультирегіональний,6.
глобальний.
Імпортний маркетинг — маркетингова діяльність, спрямована на закупівлю
(імпорт) товарів чи послуг із зарубіжних ринків.Експортний маркетинг —
маркетингова діяльність щодо реалізації продукції за межі національних
кордонів, при якій відбувається фізичне транспортування товару з однієї
країни в іншу.
Зовнішньоекономічний маркетинг — маркетингова діяльність, зумовлена
стабільністю чи зростаючими можливостями перебування фірми (у вигляді
представництва, філіалу з продажу ...) на зовнішньому ринку, який включає
вже, як правило, декілька країн.
Транснаціональний маркетинг — маркетингова діяльність, що виникла з
практики функціонування транснаціональних корпорацій.
Вирішуючи проблему інтернаціоналізації ринків, ТНК повинна:
* мислити глобально, здійснюючи стратегічний маркетинг;
* діяти локально, здійснюючи маркетинг операційний.
Мультирегіональний маркетинг — форми та методи маркетингової діяльності, що
застосовують фірми, працюючи в окремих регіонах чи в межах інтеграційних
угруповань.
Глобальний маркетинг — маркетингова діяльність фірми, яка розглядає
світовий ринок як єдине ціле («Весь світ— мій ринок!»).
44. Система міжнародних маркетингових досліджень.
Міжнародне маркетингове дослідження — це система збору, обробки, аналізу та
прогнозування даних, необхідних для прийняття рішень у міжнародній
маркетинговій діяльності.
Метою будь-якого міжнародного маркетингового дослідження є зменшення ризику
від рішень стосовно міжнародної активності фірми. Мінімізація ризику
досягається на основі використання висновків міжнародного маркетингового
дослідження в прийнятті рішень. Під висновками міжнародного маркетингового
дослідження розуміється систематизована інформація про стан та можливі
варіанти розвитку об'єкта дослідження.
Проведення міжнародного маркетингового дослідження необхідно для прийняття
рішень з таких питань: • сегментація світового чи зарубіжного ринку, її
необхідність, критерії та умови успішної сегментації;• вибір ринку, країни
для розвитку міжнародної діяльності;• обгрунтування стратегії виходу на
зарубіжний ринок (експортування, спільне підприємництво чи пряме
інвестування);• обгрунтування елементів міжнародного маркетингового
комплексу (товарної та ці нової стратегії, каналів розподілення, системи
просування);• розробка міжнародної маркетингової стратегії;• створення
міжнародного маркетингового плану.
Особливості міжн маркетингового дослідження: 1.Велике поле дослідження. 2.
Технічні труднощі збору інформації 3. Висока вартість досліджень, особливо
збору первинної інформації.4. Труднощі порівнянь та пояснень.5. Проблеми
розробки рекомендацій.
Міжнародне маркетингове дослідження має чотири логічно взаємопов'язані,
послідовні стадії:
І. Визначення вимог до інформації;II. Збір даних;III. Аналіз; IV.
Упровадження Визначення вимог до інформації, як перший етап дослідження,
містить в собі проблему ідентифікації цілей та завдань. Якщо маркетолог (чи
замовник дослідження) може чітко сформулювати мету майбутньої роботи, то
завдання стають певними етапами, складовими досягнення цілі. У цьому
класичному підході визначення вимог до інформації формується зверху вниз:
мета, завдання, перелік необхідних показників та процесів, що необхідно
дослідити .
Зміст другої стадії процесу міжнародного маркетингового дослідження полягає
в зборі даних і має такі складові:
- інвентаризація банку даних;- збір вторинної інформації;- планування
дослідження; - проведення дослідження
Найскладнішою стадією є аналіз інформації. Отримана кількісна та якісна
інформація аналізується за допомогою методів статистики, економетрії,
соціометрії, кваліметрії, біхевіоризму. Якщо отримана інформація не
відповідає критеріям якості для прийняття маркетингових рішень
(релевантність, точність, надійність, актуальність тощо), то необхідно
повернутися на попередній етап та оновити банк даних.
На останьому етапі дослідницький колектив представляє результати та
рекомендації.
45. Сучасний міжнародний маркетинговий комплекс.
Міжнародний маркетинговий комплекс— це система інструментів, методів,
прийомів, підходів щодо товару ціни, просування, каналів розподілення,
використання яких має на меті формування конкурентних переваг на цільовому
сегменті або певному зарубіжному ринку.
Елементами маркетингового комплексу є:
• товар,
• ціна ,
• просування ,
• канали розподілення .
Сукупність цих маркетингових елементів та їх адаптація до вимог певного
сегмента дістала назву «концепція маркетинг-мікс»
Залежно від ступеня пристосування міжнародного маркетингового комплексу до
особливостей різних зарубіжних ринків (сегментів світового ринку) в
маркетинговій практиці виділяються три типи маркетингового комплексу:
індивідуалізований (диференційований), стандартизований, комбінований .
Індивідуалізований (диференційований) маркетинговий комплекс передбачає
пристосування всіх його елементів до потреб кожного зарубіжного ринку
(сегмента світового ринку).
Стандартизований маркетинговий комплекс характеризується тим, що всі його
елементи однаковою мірою пристосовуються до всіх зарубіжних ринків або
сегментів (в усіх країнах товар пропонується з стандартними, однаковими
характеристиками, за однаковою ціною, з використанням однакових систем
просування та каналів розподілення).
Комбінований маркетинговий комплекс передбачає одночасну як диференціацію
деяких елементів, так і стандартизацію інших. Наприклад, стандартний товар
може однаково рекламуватися на всіх зарубіжних ринках, а ціни та канали
розподілення бути адаптованими до місцевих умов. Це — найбільш поширений
підхід до побудови та реалізації міжнародного маркетингового комплексу.
Інтернаціоналізація світового господарства, тенденції до його глобалізації,
а також безумовні фінансові та організаційні переваги стандартизації
роблять стандартизований підхід до створення міжнародного комплексу
маркетингу найбільш ефективним. Але на заваді швидшого розповсюдження
такого підходу до всіх ринків стоять особливості економічного, соціально-
культурного, політико-правового середовища країн. Світовий досвід показує,
що в стандартизації міжнародного маркетингового комплексу існують певні
стадії. Спочатку на всіх зарубіжних ринках пропонується стандартизований
продукт. На другій стадії до цього додається однакова система просування.
Третя стадія доповнює стандартизацію однаковим рівнем цін та ціновими
стратегіями. Завершує стандартизацію використання однакових каналів
розподілення .
46. Розробка міжнародної маркетингової стратегії.
Після вибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та потенціалу
фірми зарубіжного ринку логічно постає питання щодо форм присутності на
цьому ринку, а отже, і стратегій виходу на нього. Міжнародна бізнесова
практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок:
1.експортування,2. спільне підприємництво,3. пряме інвестування.
У випадку стратегії експортування виробництво залишається на національній
території, що має свої недоліки та переваги. Спільне підприємництво та
пряме інвестування потребують вже організації виробництва за кордоном. При
цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укладення
контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме
інвестування передбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення
капіталу в підприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та
інноваційні проекти. Це зумовлює виділення контрактних та інвестиційних
форм стратегій виходу на зовнішній ринок Експорт— вивіз за кордон товарів,
які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання,
продажу або для перероблення.Непрямий експорт — продаж товарів на
зовнішньому ринку за допомогою незалежних маркетингових посередників.
Прямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку самостійно.
Спільне підприємництво — об'єднання зусиль партнерів щонайменше з двох
країн з метою організації спільної комерційної справи. Ліцензування — форма
спільного підприємництва, яка базується на тому, що ліцензіар (продавець)
передає ліцензіату (покупцеві) право на використання виробничого процесу,
патенту, товарного знака в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.
Підрядне виробництво — форма спільного підприємництва, за якої національний
виробник (продавець) укладає угоду із закордонними виробниками на
виготовлення своєї продукції. Управління за контрактом — форма спільного
підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру
«ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал. Спільне
володіння — форма спільного підприємництва, за якої об'єднуються зусилля
зарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного
підприємства, котрим вони володіють та керують спільно. Пряме інвестування
— розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничі
підприємства, збутові філії.
Кожна із розглянутих вище стратегій виходу фірми на зовнішній ринок має
свої недоліки та безумовні переваги, які треба розглядати в контексті,
насамперед, особливостей товару. Водночас доцільно зіставити стратегії за
такими критеріями:
• контроль ринку (близькість до споживача, можливість швидко реагувати на
зміни потреб, контролювати тенденції попиту та пропонування);
• гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до
елементів бізнес-середовища, що змінюються);
• ресурсні вимоги (необхідність мати певну кількість фінансових,
матеріальних та трудових ресурсів для організації та розвитку діяльності);
• ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку,
доходу або майна, коштів у зв'язку з випадковими змінами умов економічної
діяльності або інших обставин);
• причетність до міжнародного маркетингу (необхідність та ступінь
використання концепції міжнародного маркетингу в організації діяльності
фірми) Проблема вибору стратегії (стратегій) виходу фірми на зарубіжний
ринок виникає в таких ситуаціях: при вироблені міжнародної маркетингової
стратегії фірми; при виникненні можливості (або необхідності) розвитку
діяльності на певному зарубіжному ринку.
Перше рішення є стратегічним, а друге — тактичним. В обох випадках на
остаточне рішення щодо стратегії виходу фірми на зовнішній ринок впливає
сукупність внутрішніх до зовнішніх (відносно фірми) чинників .
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37
