Конвертованість валют.
Законодавством України дається таке визначення поняттю “валюта” – це такі валютні цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її корду. У перекладі з італійського валюта – цінність, вартість. Це грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи в іноземних грошових одиницях, що застосовуються в міжнародних розрахунках. До іноземної валюти також належать кошти у грошових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських установ за межами України, та міжнародні розрахункові одиниці.
Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової валюти однієї країни, виражену в грошових одиницях іншої країни. Він є об’єктивним економічним показником, якій відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку певної країни та стан і перспективи зовнішньоекономічних відносин.
На нього покладене виконання певних функцій: *сприяння інтернаціоналізацїї грошових відносин; *сприяння об’єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків; *порівння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах; *порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках; *перерозподіл національного продукту між окремими країнами; *інтернаціоналізація господарських зв’язків…
Види: і.форма конвертованості: *вільно конвертовані( не існує ніяких обмежень на поточні операцїї ($, DM)); *частково конвертовані (існують валютні обмеження на певні валютні операції або тільки для нерезидентів
(більшість валют західноєвропейських країн); *неконвертовані ( повінстю зберігаються валютні обмеження на всі валютні операції). 2.режим:
*фіксований (передбачає наявність певного зареєстрованого паритету, який підтримують органи державного валютного контролю); *плаваючий; *змішаний.
Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют. Під купівельною спроможністю розуміється вартість певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом. Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах
58. Національна та міжнародна валютні системи і їх основні елементи.
Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна
система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова
валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому
рівнях. Історично спочатку виникли національні валютні системи, які були
закріплені національним законодавством з урахуванням норм міжнародного
права. Національна валютна система є складовою грошової системи країн, хоча
відносно самостійною, оскільки виходить за національні рамки. Її
особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки та
зовнішньоекономічних зв’язків країни. Національна валютна система – це
форма організацїї економічних відносин країни, за допомогою яких
здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні
кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються
національним законодавством.
Її елементи: *національна валюта – грошова одиниця країни; *валютний
паритет як основа валютного курсу; *режим курсу національної валюти;
*організація валютного ринку; *національні органи, що обслуговують та
регулюють валютні відносини країни; *умови обміну національної валюти на
золото та інші валюти – конвертованість валюти.
На основі національного законодавства встановлюється механізм взаємодії
національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та
регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної
ліквідності. До складу національної валютної системи входять відповідні
інфраструктурні лданки – банківські та кредитно-фінансові установи, біржі,
спеціальні органи валютного контролю.
Світова валютна система – це форма орагнізацїї міжнародних валютних
відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це
сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких
здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового
господарства.
Її елементи:*світовий грошовий товар (виступає носієм міжнародних валютно-
грошових і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї
багатства (векселі, чеки..)); *валютний курс; *валютні ринки (першим такім
ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на
основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договром);
*міжнародні валютно-фінансові організації.
Сівтова валютна система базується на функціональних формах світових грошей.
Головним завданням світової валютної системи полянає в ефективному
опосередкуванні платежів за еспорт і імпорт товарів, капіталу, послуг…
59. Характеристика етапів розвитку світової валютної системи.
Валютна с-ма (ВС) – форма організації і регулювання валютних відносин,
закріплена нац чи міжнародним законодавством. Вирізняють нац, міжнародну
регіональну і світову ВС (,,СВС)
Сучасна СВС виникла не зразу, а пройшла в своєму розвиткові ряд етапів: *С-
ма золотого стандарту (Паризька) (1870-1914, 1925-1931)*С-ма
золотовалютного стандарту (Генуезька) (між І та ІІ св в)*Бреттон-Вудська
(1944-1971, офіційно до 1976) *Ямайська (1976-до тепер)
Перші 2 часто об’єднують в с-му золотого стандарту: кожна національна
грошова одиниця мала певний золотий (Au) вміст, тобто була забезпечена
певною фіксованою ваговою кількістю Au. Курс НВ визначався на основі Au
паритету. (Так, якщо золотий вміст англійського фунта стерлінга складав 1/4
унції золота, а долара США — 1/20, то це значить, що 1 фунт стерлінг = 5
доларам США). Існував порядок вільного продажу та купівлі Au. Банки були
зобов'язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість Au.
Позитивне: досить жорстка, але раціональна с-ма, що забезпечувало фін
стабільність нац е-к, не дозволяла д-вам фінансувати свої витрати шляхом
емісії та інфляції, обмежувала вал спекуляції. Недоліки: її могла
використовувати тільки д-ва, що мала Au запаси в якості офіційних резервів;
д-ви не могли проводити незалежну грош і вал політику; не забезпечувала
зростаючого торговельного оборту.
Бреттон-Вудська ВС: Базою цієї системи був золотовалютний стандарт на
основі золота і двох валют - долара США і фунта стерлінгів (ці валюти
розглядалися як еквіваленти Au і могли бути офіц. резервами). Проте, на
практиці, під тиском США утворився золотодоларовий стандарт. Залишались
фіксовані паритети і гарантія обміну валюти на Au (на практиці тільки через
долар, бо USD був єдиною валютою, що зберігала зовн конвертованість у Au).
Було заборонено вільно купляти і продавати Au (можна тільки на рівні ЦБ).
Режим фіксованих вал. Курсів (могли коливатися в межах 1%). Створено орган
міждержавного вал рег-ня – МВФ та МБРР (зараз СБ), який повинен був
слідкувати за нормальним функціонуванням світової валютної системи. В кінці
60 у зв’язку із зростанням фін потоків непов’язаних з реальними потоками,
відпливом кап-лу зі США та перевищенням маси USD над Au запасами США, США
розірвала зв’язки USD з AU, а в 1971 встановила плаваючий ВК. Після наради
в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. організовано Ямайська ВС. Введено стандарт
СДР (мав стати осн. резервом), курс якого визначається на основі валютного
кошика (к-сть валют, що до нього входять змінювалася кілька разів і зараз
складає 5:$, DM, ?, Ґ, французький франк). Проголошено повну демонетизацію
Au у сфері вал відносин. Припинено конвертованість вал в Au. Розширено
повноваження МВФ. Дозволено як фіксовані так і плаваючі курси. Зруйновано
держ та міждерж контроль над ринками Au.
60. Світовий фінансовий ринок та його структура.
Особливості фінансового ринку: *великі масшаби. .. Це зумовлено діяльністю
позикового мультиплікатора – коефіцієнта, який показує зв’язок між
депозитами та збільшенням позикових операцій шляхом створення
міжбанківських депозитів., *відсутність чітких просторових та часових меж.
Фінансовий ринок безперервно функціонує, преодолевая обмеженість годинних
поясів у пошуку оптимальних умов для кредитно-фінансових операцій.
*інституційна особливість. З інституційної точки зору світовий фінансовий
ринок – це сукупність фінансових установ, крізь які здійснюється рух
позичкового капіталу у галузі МЕВ. *обмеження доступу кредиторів на
світовому ринку позичкових капіталів. Головними кредиторами на цьому ринку
є ТНК, держави, міжнародні валютно-кредитеі та фінансові організації,
*універсальність світового ринку позичкового капіталу. На ньому
здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові,
гарантійні операції. *спрощена стандартизована процедура здійснення угод з
використанням найновішої комп’ютерної технології. *вартість кредиту на
світовому ринку позичкового капіталу. В неї входять відсотки та різні
комисійні, *диверсифікація секторів світового ринку позичкових капіталів,
включаючи євроринок Діяльність світового кредитного ринку тісно пов’язана з
світовим фінансовим ринком.
Світовий фінансовий ринок спеціалізується в основному на емісії цінних
паперів та їх купівлі-продажу. Попит формують підприємства, у тому числі
банки, шляхом емісії цінних паперів, а також держава, яка видає займи.
Розрізняють іноземні т міжнародні облігаційні займи. Класичні займи у формі
вільного випуску облігацій на іноземному ринку цінних паперів заснованих на
принципі єдності місця, валюти та біржової котировки. Також у 70-х р виник
ринок єврооблігацій. Єврооблігаційний займ має деякі особливості:
*розміщується одночасно на ринках ряду країн на відмінність від традиційних
іноземних облігаційних займів, *емісія здійснюється банківським
консорциумом або міжнародною організацією, *єврооблігації купляються
інвесторами різних країн на основі котировки їх національних бірж… Ринок
єврооблігацій – одне з головних джерел фінансування середньострокових та
довгострокових інвестицій ТНК. Держави використовують єврооблігаційні займи
для покриття дефіцита держбюджета та рефінансування старих зайомів. Ринок
євровекселів невеликий за обсягом. Він включає загалом короткострокові
єврокомерційні папери та середньострокові векселі. Світовий ринок євроакцій
став розвиватися з 1983 р. З випуском облігацій, що конвертуються у акції,
відбувається інтеграція цих сегментів світового фінансового ринку.
61. Євроринок та особливості його функціонування.
Євроринок – частина світового ринку позичкового капіталу, на якомй банки
здійснюють депозитно-позичкові операції у євроівлютах. Євровалюта – валюта,
яка переведеня на рахунки іноземних банків та яка використовується ними для
операцій в усіх країнах, включаючи країни-імпортера цієї валюти. Хоча
євровалюти функціонують на світовому ринку, вони зберігають форму
національних грошових одиниць. Ринок євровалют, спочатку євродоларів, виник
з кінця 50-х р. На розвиток впливали наступні фактори: *об’єктивна
необхідність у гибкому іжнародно-валютному механізмі для обслуговування
зовнішньоекономічної діяльності, *введення конвертованості головних валют з
кінця 50-поч 60-х, *національне законодавство стимулювало розміщення коштів
банків і фірм у іноземних банках з метою отримання прибутку. Особливості:
*великий розмір: обсяг-брутто – 4,5 трлн дол.. Це зумовлено діяльністю
позикового мультиплікатора – коефіцієнта, який показує зв’язок між
депозитами та збільшенням позикових операцій шляхом створення
міжбанківських депозитів., *відсутність чітких просторових та часових меж,
*інституційна особливість – відокремлення категорій євробанків та
міжнародних банківських консорциумів. Костяк створюють транснаціональні
банкі. *обмеження доступу кредиторів на світовому ринку позичкових
капіталів. Головними кредиторами на цьому ринку є ТНК, держави, міжнародні
валютно-кредитеі та фінансові організації. *використання конвертованості
валют головних країн і ЕКЮ в якості валюти кредитних та фінансових угод. На
ринку євровалют домінує долар США. Також здійснюються операції з
євромарками, євроєнами.. Термін “євровалюта” відноситься к коштам не тільки
у Західній Європі, а і за її межами. *універсальність світового ринку
позичкового капіталу. На ньому здійснюються міжнародні валютні, кредитні,
фінансові, розрахункові, гарантійні операції. 2/3 операцій євроринка
здійснюються на міжбанківському ринку, *спрощена стандартизована процедура
здійснення угод з використанням найновішої комп’ютерної технології. Угоди
на євроринку здійснюються по телефону, теелфаксу…, *вартість кредиту на
світовому ринку позичкового капіталу. В неї входять відсотки та різні
комисійні. Специфіка відсоткових ставок на євроринку – відносна
самостійність по відношенню до національних ставок. Оскільки євробанки не
підпадають під дію місцевого законодавства та не обкладається податком на
прибуток, то вони можуть ( проценти по своїм кредитам, зберігаючи високі
прибутки, *більш висока прибутковістьоперацій в євровалютах, ніж в
національних валютах, *диверсифікація секторів світового ринку позичкових
капіталів, включаючи євроринок.
Форми єврокредиту:* надання єврокредиту по твердій ставці на весь строк в
повній сумі, *на різних умовах: +для кредитування інвестиційний банк
звичайно надає усю суму однарозово відразу після підписання угоди або через
певний час. Погашення кредиту відбувається повністю чич частково, +найбільш
поширений релловерний кредит, який передбачає максимальний ліміт, в межах
якого кредитор має право отримати кредит у необхідному обсягу на початок
кожного проміжного строка його використання, + в крдитній угоді фіксується
дати перегляду відсоткової ставки та обсяг позички.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37
