Соц.-культурне серед-ще займає особливе, специф. місце у розвитку міжнар. ек-ки.
Узагальнено соц.-культ. серед-ще можна звести до ф-рів, що випливають з поведінки людини, яка являє собою діалектичну єдність фізіологічної та соц- ної поведінок, бо людська поведінка формується саме під впливом фізіологічних і соц-них засад.
Фізіолог. поведінка людини-це внутрішньоприродна її поведінка, яка спонукається нейрофізіологічними особл-стями чуттєвих органів, тобто причинно зумовляється особл-стю її відчуттів. Основу фізіолог. людської поведінки складають відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла і його відтінків, спектру кольорів, дотику, холоду чи тепла.
Переваги тих чи інших чуттєвих особл-стей у великих группах людей (нас-ня регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних нужд і потреб цих людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому випадку відбивається на їхніх зовнішньоек. відносинах.
Соц-на поведінка людини-це поведінка індивідума, яка причинно зумовлена його х-ром, що склався під впливом його соц. статусу протягом певного проміжку часу. Соц. поведінка людини залежить від таких осн. соц. засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, нац-сть (задані хар-тики); професія, ідеологія, релігія (набуті хар-тики). Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соц. статусів людей і їхніх запитів.
Поєднання фізіолог. і соц. засад породжує такі похідні хар-тики людської поведінки, як політ. орієнтація, вегетаріанство, патріотизм та інше, що також справляє вплив на МЕВ.
Основними хар-тиками соц.-культ. серед-ща є:
1.Розвиток форм мотивації до праці. Чим розвиненіша країна, тим більше прогресивних видів заохочення до праці там використовують, тим краще там труд. законод-во. Це набирає великої значущості в ЗЕД, з одного боку, і приваблює висококваліфік. труд. ресурси, з іншого боку.
2. Ще однією важливою хар-тикою соц.-культ. серед-ща є мовні (вербальні) та немовні (колір, дистанція, час, імідж) комунікації.
3. Окремо слід виділити ще такий елемент соц.-культ. серед-ща, як морально- етичні норми поведінки людини. (Напр., тепер бізнесмен чи велика ТНК повинні бути максимально чесними і пунктуальними, якщо хочуть надовго закріпитися на світ. ринку.)
4. Помітний вплив на МЕВ здійснює культура (пануюча в сусп-ві с-ма моральних цінностей, звичаїв, традицій, що розділяються усіма або абсолютною більшістю сусп-ва), а також
5. менталітет і особл-сті уподобань суб’єктів МЕВ, від урахування яких досить часто залежить підписання ділового контракту чи виконання якихось спільних програм.
16. Складові суч. інфраструктури МЕВ та їх заг. хар-тика.
Як і всяка с-ма, МЕВ потребують існ-ня інфраструктурного забезпечення, яке
б здійснювало регулювання їхнього функціонування і розвитку.
Інфраструктурне забезпечення МЕВ-це сукупність правових інституцій
(конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, орг-цій) і правових
норм. вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях.
Слід розрізняти міжнац-ні й наднац-ні органи регул-ня МЕВ.
Міжнац-ні органи регул-ня МЕВ-це такі інституції, які виконують
рекомендаційно-координаторські ф-ції, постанови яких бажані для виконання.
Наднац-ні органи регул-ня МЕВ-це інституції (як пр., блокових обєднань),
які здійснюють наказово-координаторські ф-ції і їхні постанови моють
виконуватись беззаперечно.
Міжнар. конференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути,
які виробляють норми в певних напрямках розвитку міжнар. відносин,
створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше
періодично. Напр., конференції ГАТТ чи валютні конференції.
Міжнар. комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в
основному представницькими чи виконавчими органами. Це-постійно діючі
інститути, завданнями яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених
на міжнар. нарадах, конференціях, конгресах, а також комітетами і комісіями
називають підрозділи орг-цій. Працюють, як пр., постійно, але бувають
тимчасові комісії,завдвнням яких є виконання одного якогось завдання. При
одному з гол. органів ООН - ЕКОСОР працює 5 комітетів і 5 регіон. комісій.
Міжнар. орг-ції (МО)-це стійкі, міцно зорганізовані інститути, зі своїми
органами упр-ня, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. МО
можна класифікувати наступним чином:
за юр. природою: міжурядові, позаурядові;
за складом учасників: універсальні, регіональні;
за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;
за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;
за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.
Кожна з цих інституцій по-своєму впливає на розвиток ек. відносин, але всі
вони разом складають упр-ську с-му, котра регулює їх.
Слід відзначити, що інколи упр-ські інститути, особливо на нац-ному рівні,
не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Напр., корумповані уряди деяких країн
сприяють задоволенню інтересів тільки окремих кланів, дозволяючи займатись
незаконним бізнесом чи чимось подібним. Заважає розвитку МЕВ і
протекціоністська політика багатьох країн, надзвичайно високі митні тарифи.
17. Сутність меркантилізму. Співвідношення понять “відкрита економіка” і
“закрита економіка” у сучасній теорії і практиці.
I. Меркантилізм – напрям ек. думки, розроблений європ. вченими, які
підкреслювали товарний х-р вир-ва.
Ця теорія з’явилась в період, коли відбувався занепад середньовічного
феодалізму, укріплювались нац. держави, а найбільш сильні з них захоплювали
колонії і боролись за розподіл сфер впливу, міста почали відігравати все
більш вагому роль як ек. центри. На цьому істор. фоні була потрібна ек.
теорія, яка б змогла вийти за межі феод. теорій самозабезпечення і змогла б
обгрунтувати роль товару в рамках нової госп. с-ми і довести
потребу в ек. експансії нац. держав за кордон.
Меркантилісти дотримувались статичного погляду на світ, який, з їхньої
точки зору, мав лише обмежену к-сть багатства. Тому багатство однієї країни
могло збільшитися лише за рахунок обнищання іншої. Оскільки збільшення
багатства можливе тільки за рахунок перерозподілу, кожній нації окрім
міцної ек-ки необхідна сильна держ. машина, що включає армію, військовий і
торг. флот, яка б могла забезпечити перевагу над іншими країнами.
Ек. с-ма, на думку меркантилістів, склад-ся із 3-х секторів: виробничий
сектор, сільський сектор і іноземні колонії. Торговці розглядалися як
найбільш важлива для успішного функціонування ек. с-ми група, а праця - як
осн. фактор вир-ва.
Асоціюючи багатство країн з к-стю золота і срібла, яким вони володіють,
меркантилістська школа зовн. торгівлі вважала, що для укріплення нац.
позицій держава повинна:
підтримувати позит. торг. баланс, оскільки це забезпечує приток золота в
якості платежів, що, в свою чергу, дозволить збільшити внутр. затрати, вир-
во і зайн-сть;
регулювати зовн. торгівлю для збільшення експорту і зменшення імпорту з
метою забезпечення позит. торг. сальдо за допомогою тарифів, квот та інш.
інструментів торг. політики;
заборонити або суворо обмежити вивезення сировини і дозволити безтарифний
імпорт сировини, яка не видобувається в середині країни, що дозволить
акумулювати запаси золота і утримувати низькими експортні ціни на готову
продукцію;
заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополії.
Переваги теорії: вперше підкреслили значимість міжн. торгівлі для ек. росту
країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку; вперше описали те,
що в суч. ек-ці називається платіжним балансом.
Недоліки: меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації
може відбуватися не тільки за рахунок обнищання інших, з якими вона торгує,
що міжн. ек-ка розвивається, а тому розвиток країн можливий не лише за
рахунок
перерозподілу вже існуючого багатства, але і за рахунок його нарощування.
Меркантилістська школа панувала в ек-ці протягом 1,5 століть.
II. В суч. теорії і практиці за рівнем зовнішньоек. зв’язків країни
поділяються на країни з відкритою і закритою ек-кою.
Відкрита ек-ка-це таке госп-во, напрям розвитку якого визнач-ся
тенденціями, що діють в світ. госп-ві, а зовн.-ек. зв’язки постійно
розширюються. При цьому, зовн.-торг. оборот (ЗТО) досягає такого рівня,
коли він починає стимулювати загальноекон. зростання.
ЗТО=експорт+імпорт.
Вважається, що коли ЗТО досягає 25% від ВВП, тоді він стимулює
загальноекон. зростання.
За інш. умов ми можемо говорити, що країна є замкнутою (з закритою ек-кою).
Ек-ка СРСР вважалася закритою.
Іншими словами, відкрита ек-ка- ек-ка країни, яка здійснює експорт товарів
і послуг. А закрита ек-ка - ек-ка країни, яка не експортує і не імпортує
товари і послуги.
18. Абсолютні і порівняльні переваги в теорії міжн. економіки.
У відповідності до теорії абсолютних переваг (absolute advantage theory),
розробленої А. Смітом, міжн. торгівля є вигодною в тому випадку, якщо 2
країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими
витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, які вони
виробляють з меншими витратами (у вир-ві яких вони мають абс-ну перевагу),
і імпортують ті товари, які виробляються інш. країнами з меншими витратами
(у вир-ві яких перевага належить їхнім торг. партнерам). Оскільки праця є
єдиним фактором вир-ва, умова абс-ної переваги у витратах означає лише, що
одній країні потрібно менше часу на вир-во одиниці товару, ніж інш. країні.
Перевага теорії: вона заснована на трудовій теорії вартості і показує явні переваги розподілу праці вже не тільки на нац-ному, а й на міжн. рівні.
Недолік теорії для пояснення міжн. торговлі: теорія не відповідає на
питання, чому торгують між собою країни навіть при відсутності абсолютної
переваги в вир-ві тих чи інш. товарів.
Альтернативна ціна являє собою робочий час, необхідний для вир-ва одного
товару, виражений через роб. час, необхідний для вир-ва інш. товару.
Згідно теорії порівняльних переваг, розробленої Д. Рікардо, країни
спеціалізуються на вир-ві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто
які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з інш.
країнами. В цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн
незалежно від того, чи є вир-во в одній з них абсолютно більш ефективним,
ніж в іншій. Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який
потрібно експортувати, щоб оплатити імпорт, тому кінцеве співвідношення цін
при торгівлі визнач-ся внутр. попитом на товари в кожній із країн, що
торгують. В рез-ті торгівлі на основі відносних переваг кожна країна
отримує позит. ек. ефект, який наз-ся виграшем від торгівлі.
Теорія порівняльних переваг справедлива по відношенню до будь-якої к-сті
товарів і будь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими
районами, областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція
країн на окремих товарах залежить від співвідношення рівнів існуючих в
кожній з них зарплат.
Осн. переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і
сукупної пропозиції; ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх
країн, що беруть в ній участь. Велике значення цієї теорії в наш час
полягає в тому, що вона дозволяє будувати зовнішньоек. політику на
науковому фундаменті.
Обмеженість цієї теорії полягає в тих допущеннях, на яких вона будується.
Теорія:
не враховує трансп. витрат;
ігнорує вплив зовн. торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-
які коливання ціні з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу;
виходить із існування тільки одного фактора вир-ва (праці) і не приймає до
уваги інші важливі передумови міжн. торгівлі;
виходить із передумови повної зайн-сті;
не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з
яких не має порівняльної переваги перед іншою.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37
