Валютний ринок (ВР) – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції.
1. Формування валютного ринку України (ВР) пов’язане з процесами трансформування укр економіки. Функціонування купону на початк етапі форм- ня ВР розглядається не як обіг національної валюти, а як заміна готівкового рубля. Відсутня система національного регулювання ВР, курс відносно інших валют визначався через крос-курс стосовно російського рубля, який відігравав також роль ключової резервної валюти.
2. Другий етап розпочався з виходу Укр з рублевої зони в кінці 1992 р..У
1993р головною ознакою ВР стало запровадження ел-тів системи його регулювання. З прийняттям низки законодавчих актів була створена юридична основа для подальшого розвитку ВР.
3. Наступним етапом (08.1993-08.1994) у розвитку ВР була спроба створення державної валютної монополії (запроваджено фіксований вал. курс, та аукціонний продаж інвалюти через тендерний комітет та ін.) В результаті цих заходів гальмувався експорт та стимулювався імпорт, що призвело до зменшення вал надходжень в Укр. та різким зростанням попиту на інвалюту.
4. Четв.етап: період лібералізації ВР та відносної стабілізації вал курсу карбованця: відновлення роботи Валютної біржі розроблено систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсу валюти, встановлення вал курсу за результатами торгів на вал біржі. Ці заходи направлені на децентралізацію ВР, в результаті: збільшилася пропозиція інвалюти та стабілізувався курс укр карбованця, створені значні вал. резерви, знизилися темпи інфляції. Всі ці фактори разом з повним контролем
НБУ над фінансовою ситуацією країні створювали сприятливі умови для проведення грошової реформи (09.1996).
Сучасний стан на ВР:
Функціонування гривні у 1997 р. відбувалося без потрясінь (девальвувала на
0,3%) Та в1998р внаслідок російської фін. кризи – на 80%, 1999 – на 52%.
Проте це неєдиний чинник падіння гривні, крім того:
. неефективність регулятивних методів НБУ
. тиск зовнішніх боргів
. політичний чинник, пов”язаний з виборами Президента.
В цих умовах ринкові механізми не здійснювали стабілізаційного впливу на
ВР. Тому НБУ змушений був тримати курс гривні незмінним та формально продовжувати політику валютного коридору, дія якого закінчилася в кінці
1998р.
Та МВФ виступив проти стримування падіння курсу та адмістративних методів регулювання ВР. Лібералізація ВР та відмова від фіксингу на УМВБ були умовами кредитування Укр і лише за цих умов можна було поповнити валютні резерви Укр. Валютні резерви – це джерело стабільності національних грошей та гарантія погашення зовнішніх боргів. Слід зазначити, що іншою причиною лібералізації ВР стало прагнення вирішити проблеми зовнішньоекон. розрахунків, спричинені дисбалансом попиту і пропозиції валюти та обмеженим доступом до ЇЇ купівлі. Важливим кроком на шляху до лібералізації ринку стало відкриття міжбанківського ВР. Лібералізація ринку стимулювала низку позитивних тенденцій:
. збалансувалися попит та пропозиція валюти,
. збільшилися обсяги ринку(майже вдвічі),
. почав діяти ринковий механізм курсоутворення гривні.
Зараз вибір політики курсоутворення за НБУ. Та зрозуміло, що вал коридору
не передбачається. Нині до розгляду запропоновано два варіанти курсової
політики:
1. Німецькі експерти пропонують запровадити систему повзучої прив”язки курсу гривні до ам. долара та євро.
2. Другим варіантом є повна лібералізація курсоутворення: запровадження режиму вільного гнучкого курсу та відмова НБУ від політики жорстких обмежень на купівлю валюти банками. Цю ідею відстоює С. Тигипко.
134.Страхування міжнар-х операцій в Укр.
Страхування ЗЕ ризику - комплекс видів страхування, які забезпечують
вітчизняних і зарубіжних учасників тих чи ін. форм міжн-ї співпраці. Він
включає стр. експ-імп вантажів, засобів транспорту, які їх перевозять,
будівельно-монтажного ризику експортних кредитів, міжнар. торгово-
промислових, ін. виставок, котрі створюються спільно з іноз. фірмами, майна
діючих на нашій території іноз. компаній і працюючих в інш. кр-х укр-х
організ-й. Страхування цивільної відпов-ті укр-х та іноземних учасників
іноземного співр-ва і ін. Відповідні страхові операції здійснюються у
конвертованій і націон-й валюті.
Юридично для більшості видів страх. укладення договорів є добровільним,
однак сам характер угод про товарні поставки. (Підряди на будівництво та
перевез-ня, про оренду того чи ін. майна) як правило, враховує страхування
як неодмінну передумову дії договору. Залежно від змісту відповідних
контрактів витрати на страхування може нести будь-яка із сторін; вона
вибирає страхову компанію та умови страхування . орієнтуючись на власні
інтереси та інтереси вітчизняних страхових організ-й. Під час експорту укр.
товарів пріоритет мають контракти, укладені на умовах СІФ, які включають
витрати на страхування в продажну ціну прод-ї. Під час імпорту Укр-ю прод-ї
перевага надається договору на умовах ФОБ. Коли купівельна ціна не містить
затрат на страхування , щоб витрати могли бути застраховані в Укр.
Особливе місце серед інш видів страхування займає стр. кредитного ризику.
Об’єктами стр. є комерційні кредити, надані покупцеві. Банківські позики
постачальнику чи покупцеві, зобов’язання та поручительства за кредитом,
довгост. інв-ї тощо.
Серед різновидів цього стр. своїми специфічними особл-ми виділяється страх.
експортних кредитів, яке охоплює всі згадані та низку ін. видів стр.(стр.
валютного ризику, стр. від інфляції, стр. витрат на входження експортера на
новий ринок.)
Стр. кред-го ризику захищає інтереси продавця чи банку кредитора на випадок
неплатоспроможності боржника чи несплати боргу з ін. причин. Цей ризик може
бути у двох видах: він випливає або з достатньо повного знання експортером
і банкіром даних про фінансовий стан покупця, або з розходжень між
продавцем і покупцем у питанні про відповідність товару умовам торгової
угоди.
Серед основних видів захисту від валютного ризику в Укр. виділяють
наступні:
Валютні застереження. В умовах значних коливань вал. Курсів валют виникають
втрати чи виграші для партнерів. Для захисту від можливих валютних втрат,
пов’язаних із курсовими коливаннями, застосовують так звані вал.
застереження. Суть цих застер. полягає у встановленні в контракті, а саме у
двох його статтях – ціна товару та умови платежу – таких умов , які б звели
до мінімуму можливі вал-ні втрати.(встановлення в якості валюти ціни і вал.
платежу стійкої валюти). Золоте застереження: валюта ціни прив’язується до
свого офіційного золотого вмісту. Наслідок цих застережень – при курсових
коливаннях сума платежу зберігається в еквіваленті валюти, до якої
прив’язана валюта ціни чи в початковому золотому вмісті.
Вибір валюти ціни контракту. На основі прогнозування , визначення можливої
тенденції вал. Курсів обирається валюта ціни контракту.
Хеджування здійснюється на основі використання форвардних, ф’ючерсних,
опціонних контрактів.(фіксується ціна на момент укладання контракту з
поставкою відповідного товару на термін.)
142. Організація міжнародної економічної діяльності на українських
підприємствах.
Як правило, під терміном “підприємство” у контексті даного питання
розуміють нефінансову організ-ю, що здійснює міжнародні торговельні
операції (експорт-імпорт). Для здійснення таких операцій у стр-рі підпр-ва
звчайно орг-ся спеціальний зовнішньоторговельний відділ (ЗТВ). Основні
задачі ЗТВ за напрямками діяльності такі:
1. Експорт (імпорт):
. Збір інформ-ї про продукцію, яку п-во планує експорт-ти (заявок на імпорт тов-в);
. Здійс-ня калькуляції цін на експортну (імпортну) прод-ю з урах-ням різних умов поставки;
. Підготовка рекламних мат-лів, проспектів, листів;
. Аналіз інформ-ї про продаж товарів у минулому, їх рух;
. Складання приблизного переліку потенційн спож-чів за групами (збір інформ- ї про потенційн продавців);
. Підготовка і розсилка оферт на експортні т-ри потенційним покупцям
(запитів на імпортні т-ри, аналіз технічних характеристик і цін);
. Переговори за контрактом та його укладання;
. Попередня проробка та укладання агентських угод;
. Забезпечення упаковки і транспортування; виконання митних процедур;
. Забезпечення отримання (здійснення) платежу;
. Вирішення питань, пов'язан з гарантійним і післігарант обслуг-ням;
. Врегул-ня спірних питань за контактом.
2. Участь підпр-ва у виставках і т.п.:
. Збір інформ-ї про виставки;
. Ведення переписки і оформ-ня док-ції по виставкам;
. Підготовка тов-в до виставки;
. Забезпечення транспорт-ня і викон-ня митн процедур;
. Забезп-ня платежу по виставці, участь і оцінка рез-тів участі;
. Продаж тов-в на виставці (повернення їх з виставки);
У стр-рі ЗТВ виділяють 2 групи працівників: групу експорту та групу
імпорту, діяльність яких контролює начальник ЗТВ.
Група експорту (імпорту):
1. Старший спеціаліст ЗТВ по експорту (імпорту):
. Розподіляє обов'язки між працівниками експортн (імпортн) групи, контролює їх роботу та приймає звітність;
. Звітує перед начальником ЗТВ у цілому по роботі групи і по окр контрактам;
. Контролює переписку за контрактом;
. Здійс-є переговори за контрактом, бере участь у підготовці та укладання агентських угод;
. Слідкує за забезп-ням отрим-ня (здійс-ня) платежу і керує врегулюванням суперечок разом з начальником ЗТВ;
. Бере участь у виставках .
2. Спеціаліст по експорту (імпорту), (їх кіль-ть визначається номенклатурою і загальними обсягами експорту):
. Збирає дані по тов-м , що плануються до експорту (імпорту);
. Готує і оформлює (збирає) рекламні матеріали;
. Складає списки потенційних покупців (продавців);
. Здійснює іншу технічну роботу (див. задачі ЗТВ з експорту та імпорту)
3. Спеціаліст по транспорту:
. Бере участь у калькуляції цін на експортну продукцію з урах-ням транспортування;
. Збирає інформ-ю про правила транспортування, док-цію, визначає можливі шляхи транспорт-ня експортних та імпортних вантажів;
. Встановлює контакти з транспортн орг-ми та веде з ними роботу;;
. Забезпечує пакування експортн вантажів, бере участь в орг-ї експортн комісії;
. Забезпечує транспорт-ня імпортн вантажів;
4. Спеціаліст по транспорту і митниці:
. Бере участь у калькуляції експортн цін з урах-ням митних витрат4
. Збирає інформ-ю про митні правила і док-цію;
. Встановлює контакти з митницею та веде з нею роботу;
. Оформлює митні процедури при відправці експортн/отрим-ні імпортн вантажів;
. Займається врегулюванням митного статусу тов-в у агентів та неповернутих тов-в з виставки.
5. Інокореспондент (відповідає поняттю секретар-перекладач, їх кіль-ть у
ЗТВ залежить від загального обсягу операцій):
. Займається підготовкою рекламних матеріалів;
. Готує та розсилає запити (оферти);
. Веде переписку за експортн (імпортн) контрактами;
. Перекладає тексти оферт і контрактів, телексів та ділових листів, техн і юрид док-ції.
Наведена стр-ра ЗТВ досить умовна, адже спеціалізація окремих працівників
може визначатися географічним чи товарним критерієм. Для усіх працівників
ЗТВ бажане знання хоча б однієї іноз мови, для старших спеціалістів та
інокореспондентів ця умова є обов'язковою. Утримання ЗТВ є досить витратною
справою, тому на дрібних та середніх підприємствах з невеликою
номенклатурою експортних та імпортних тов-в функції працівників ЗТВ
виконують звичайні працівники. Необхідною умовою здійснення міжнародних
операцій є забезп-ть підпр-ва технічними засобами зв'язку: факсом,
телексом, модемом.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37
