Одним із найсуттєвіших елементів міжнародних валютних відносин є світовий валютний ринок. Валютний ринок — це: і) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціо-нальний. механізм (сукупність установ і організацій — банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.
Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку: • державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн; • юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування овнішніх зв'язків, особливо брокерські контори; • валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж. Основні суб'єкти валютного ринку — великі транснаціональні банки.З практичної точки зору під валютним ринком розуміють офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій. Найбільшими міжнародними валютними ринками, представленими сукупністю банків, бірж і фінансових компаній, є ринки Лондона, Нью-Йорка,
Токіо, Франк -фурта-на-Майні, Парижа, Сінгапура, Цюриха, Гонконга.
Головними функціями валютного ринку є:• реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;• сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;• визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;• своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;• регулювання валютних курсів;• хеджування валютних ризиків;• диверсифікація валютних резервів;• одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.
Види:і. Регіональні ринки: *європейський (Лондон, Цюрих, Париж, Франкфурт- на-Майні), *північноамериканський (Нью-Йорк), *азіатський (Токіо, Сінгапур,
Гонконг).2. Національні ринки, які забезпечують рух валютних потоків у даній країні та обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами.3.
Ринки за видами валютних операцій: *ф'ючерсні, *опціон-ні, *форвардні, депозитні тощо.4.Спеціальні ринки: відсоткових ставок на іноземні валюти,
*конверсійних операцій, *окремих міжнародних розрахункових одиниць.
Залежно від рівня організації валютного ринку розрізняють біржовий та позабіржовий валютні ринки. Біржовий ринок представляють валютні біржі, а позабіржовий, який ще називають міжбанківським, — банки, фінансові установи, підприємства та організації.
63. Валютні операції та їх основні види.
Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції,
пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання
валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, ввезення, пересилання та
переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування
відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та
інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання
відповідних ліцензій Національного банку України. Валютні операції
поділяють на поточні та термінові. До поточних операцій відносять операції
з короткими термінами валютування — в межах трьох робочих днів. Розрізняють
такі поточні операції: • "тод" (поставка валюти сьогодні — "сьогодні на
сьогодні");• "том" (поставка валюти наступного робочого дня — "сьогодні на
завтра");• "спот" (поставка валюти на другий робочий день — "сьогодні на
післязавтра"). Такі операції використовуються переважно для обслуговування
зовнішньоторговельних розрахунків, а також з метою одержання додаткового
прибутку в разі коливань валютних курсів(становлять 60% від загального
обсягу міжбанківського ринку). Банки можуть використовувати поточні
операції "спот" для підтримки мінімально необхідних робочих залишків у
іноземних банках на рахунках "ностро" для зменшення залишків у одній валюті
та покриття потреб в іншій Купівля-продаж валют на умовах "спот" означає,
що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка
здійснюється протягом 2-х робочих днів. Строковими операціями є валютні
операції, пов'язані з поставкою валюти на строк понад три дні з дня її
укладення. Стандартними термінами виконання строкових контрактів є, як
правило, і, 3, 6, 9 і і2 міс. Форвардні валютні операції — це контракти з
обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, за
фіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного
року, проте в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют
можливе оформлення угод на п'ять або більше років. Операція "своп" — це
валютна операція, при якій поєднуються форвардні умови та умови
"спот”(продаж готівкової валюти здійснюється з одночасною її купівлею на
строк). Ф'ючерсні валютні операції — це строкові угоди на біржах, що
являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних
інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням
операції через певний проміжок часу (більше від трьох днів і до двох-трьох
років). Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка виступає
посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання сторонами своїх
зобов'язань. Валютний опціон — це договірне зобов'язання, що дає право (для
покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість
однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом
на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду. В обмін на
одержання такого права покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку
називають премією. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а
ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії. Валютний
арбітраж — це операції з валютами з метою одержання прибутку через
використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках
розривів між курсами і відсотковими ставками по касових і строкових
операціях. Валютні біржи
65. Ринки золота та сучасні особливості їх функціонування.
У світі існують спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється
регулярна його купівля-продаж. Золото на ринки поставляється у вигляді
стандартних зливків:
• міжнародного зразка в 400 тройських унцій (і2,5 кг) з пробою не менш як
995;• великих зливків з пробами від 900 до 9і6,6 і вагою в кілька
кілограмів;• малих зливків від 1005 до 990 г. Об'єктами операцій на ринках
золота виступають також золоті монети як старого карбування, так і сучасні
ювілейні та сувенірні монети.
Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота:• у Західній Європі (Цюрих,
Париж, Лондон, Женева та ін.) — іі;• в Америці — і4, в тому числі п'ять у
США;• в Азії — 19;• в Африці — 8.
Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюриху.
Залежно від режиму, який надає держава, ринки золота поділяють на:• світові
ринки (Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Ду-бай та ін.);• внутрішні вільні
(Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро); • місцеві контрольовані (Афіни,
Каїр);• чорні (Бомбей та ін.).
Загальна кількість золота, якою користується сьогодні людство і яке
знаходиться в банках, у приватних осіб, у вигляді монет, зливків, прикрас,
накопичувалася тичоліттями. З і493 по і993 рр., тобто за 500 років, було
взято на облік іі0 тис. т вдобутого золота.У середньому на планеті щорічно
видобувається близько і350 т цього благородного металу. Найбільшим у світі
видобувачем золота є Південно-Африканська Республіка (близько 70%
загальносвітового видобутку золота щороку).
З економічної точки зору розрізняють наступні джерела попита на ринку
золота: *промислово-битове використання у ювелірному виробництві, інших
галузях, *приватна тезаврація та інвестиції. Як реакціяна нестабільність
економіки, грошового обігу… (попит на злитки, нагороди.., *спекулятивні
угоди, *купівля золота центральними банками.
Організаційно ринок золота є консорциумом з декількох банків, уповноважених
здійснювати угоди з золотом. Вони є посередниками між покупцями та
продавцями.
До 1974 р було багато готівкових угоди з золотом, які здійснювались через
48 г після їх заключення.зараз на ринку форвардних операцій розрізняють 3
види операцій з золотом: 1.хеджування з метою страхування ризику зміни ціни
золота. 2.спекулятивні срочні угоди, 3.арбітражні операції з золотом які
аналогічні валютному арбітражу.
Види акціонів золота: *”класичний метод” (покупці, в заявках яких ціни више
рівня встановленого продацем, платять ціну, вказану в заявці),
*”голандський” (продавець встановлює єдину ціну, по якій задовольняються
усі заявки з більш високими цінами).
66. Міжнародні розрахунки і фактори, що впливають на їх розвиток.
Під міжнародними розрахунками розуміють систему організації та регулювання
платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки,
експортери та імпортери.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих
документів і операційне оформлення платежів за укладеними
зовнішньоекономічними угодами. Вирішальне значення мають валютно-фінансові
умови, які включають такі основні елементи:• валюта ціни (валюта, в якій
виражена ціна товару за укладеною зовнішньоторговельною угодою або сума
наданої міжнародної позички;)• валюта платежу;• умови платежу;• засоби
платежу;• форми розрахунків;• банки, які обслуговують міжнародні
розрахунки.
Міжнародні розрахунки виступають як загальноденна діяльність банків, які
здійснюють розрахунки з закордоном на основі вироблених міжнародним
співтовариством та прийнятих у більшості країн умовах, норм та порядку
здійснення розрахунків. Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків є
об’єктом державного регулювання. В основному міжнародні розрахунки
здійснюються безпосередньо через банкі шляхом встановлення
кореспондентських відносин між кредитними установами різних країн. З цією
метою банкі заключають кореспондентські угоди про відкриття рахунків
(“ностро” – рахунок цього банку у інших банках, “лоро” – рахунки інших
банків у цьому банку), в яких обумовлюється порядок розрахунків, величина
комісійної винагороди, а також методи поповнення кореспондентського
рахунку. Банки можуть здійснювати міжнародні розрахунки і крізь свої філії.
Світова практика розробила такі форми та методи міжнародних розрахунків:
інкасо, акредитив, банківський переказ, авансові розрахунки, розрахунки по
відкритому рахунку, векселі, чеки, кредитні картки.
Вибір форм розрахунків визначається рядом факторів. Інтереси експортерів та
імпортерів товарів та послуг не співпадають: еспортер намагається отримати
виплату від імпортера у найменьший строк, у той же час, як імпортер
намагається відкласти виплату до моменту кінцевої реалізації товара. Тому,
вибрана форма розрахунку є компромісом, в якому враховується економічна
позиція контрагентів, ступінь довіри один до одного, економічна кон’юктура,
політична ситуація… Крім того важливе значення має вид товару – об’єкт
угоди, а також рівень попиту та пропозиції на товар. Оскільки міжнародні
розрахунки тісно пов’язані з кредитними відносинами, то наявність чи
відсутність кредитних угод також впливає на вибір форми розрахунків.
Досягнення компромісу не значить, що експортер та імпортер отримують
однакові переваги: деякі з них більш вигідні для експортеру, інші -
імпортеру. Самою надійною формою з точки зору експортера є авансовий
платіж, а найменьш надійний – розрахунок за відкритим рахунком.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37
