Основними формами міжнародних розрахунків у здійсненні зовнішньо- економічної діяльності є: •банківський переказ (Операція банку з виконання доручення клієнта по переведенню грошей в іншій банк для виконання його грошових зобов’язань. Недолік: затримка в часі надходження виручки до експортера); •документарне інкасо (банківська операція по стягненню грошових коштів з платника на користь одержувача на підставі письмового доручення останнього з наданням відповідних документів. Документарне інкасо
— це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцент) того, що ця сума буде сплачена в установлені строки. Для імпортера вигодна: він знаходиться під захистом свого банку і документи, які отримує для оплати по акредитивах, залишаються в розпорядженні його банку до моменту розрахунку. А при несплаті повертаються банку-ремітенту із зазначенням причин несплати або неакцепту. Для експортера вигідно те, що йому належить юридичне право розпоряджатися товаром до повної сплати коштів за нього.
Недоліками інкасової форми розрахунків є: * значний термін проходження документів через банки;* можливість відмови імпортера сплатити кошти за надані документи;* значний розрив у часі між відвантаженням товару та отримання експортної виручки, особливо в разі тривалого транспортування вантажів) •документарний акредитив (Акредитив — це документ, виданий банком імпортера, який зобов'язує цей банк акцептувати векселі, виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. Ці умови включають величину кредиту, термін сплати векселя, загальний опис товару, додаткові потрібні документи і кінцевий термін сплати. Підтверджений безвідзивний акредитив. У випадку, коли експортер не отримує передоплати і не хоче покладатися лише на обіцянки імпортера заплатити, він може вимагати підтвердженого безвідзивного акредитива. Непідтвердмсений акредитив означає, що банк експортер обмежується тільки повідомленням експортера про відкритті акредитива і платить тільки в тому випадку, якщо банк імпортер перераховує йому відповідну суму. Документарний акредитив – іменний документ, що містить доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням вказаних в ньому умов. Недоліки: це найскладніша та найдорожча форма розрахунків), ; •розрахунки по відкритому рахунку (метод платежу, за якого продавець просто відправляє рахунок- фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отриманн);
•розрахунки з використанням чеків, векселів (Простий вексель – безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі наказом векселедавця або пред’явника, обумовлену суму грошей на вимогу, або на фйіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому Переказний вексель (комерційна трата) — це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Цей метод платежу більш ризикований, ніж передоплата чи акредитив, оскільки виконання платежу повністю залежить від імпортера
(покупця). Імпортер може відмовитись від товару навіть за наявності векселя на пред'явника, і експортер буде змушений шукати іншого покупця на свій товар, зазнавши при цьому збитків. Чек – безумовний наказ клієнта банку, який веде його поточний рахунок, про сплату пеіної суми грошей пред’явнику чеку, або іншій, вказаній в сумі особі: 1. Іменний, 2. Ордерний. 3. На пред’явника)
68. Платіжний баланс, його структура і методи регулювання.
Відповідно до міжнародного розподілу праці та в зв'язку з тісним
економічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами
співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та
розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків
потребує складання платіжного балансу — балансу угод, укладених протягом
року між фізичними особами, підприємствами та урядовими організаціями
однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс
відображає зв'язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших
країн, і всіма платежами, які вона (та її суб'єкти господарювання) здійснює
іншим країнам. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично
інформує про економічні операції, що здійснюються між національною
економікою та економіками інших країн. За формою складання платіжний баланс
визначається як статистичний звіт за певний період часу, в якому
відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і
резидентами інших країн (нерезидентами). Платіжний баланс базується на
принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний
запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про
те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними
цінностями.
Відповідно до Керівництва МВФ платіжний баланс складається з двох великих
розділів: 1) балансу поточних операцій (з товарами, послугами, доходами та
поточні трансферти) 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів
(інвестиційна діяльність, операція з активами та зобов'язаннями).
Всі операції, що враховуються в платіжному балансі, поділяють на платежі,
обміни, трансферти, міграцію, умовно-розрахункові операції, операції із
зміни вартості, рекласифікацію претензій і зобов'язань. Відповідно до
Керівництва кредитові проводки оформляються за: а) реальні експортні
ресурси; б) фінансові елементи, що відображують скорочення іноземних
активів або збільшення пасивів. Дебетові проводки реєструються за: а)
реальні імпортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують збільшення
активів або зменшення пасивів
Звичайно публікуються схеми балансу за повною (детальною) структурою, в
агрегованому вигляді: А. Баланс поточних операцій( торговельний баланс
+баланс послуг, доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними і
односторонніх переказів) В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий
капітал. С. Інший короткостроковий капітал. D. Помилки та упущення. E.
Компенсуючи статті. F. Надзвичайне фінансування. G. Зобов'язання, що
утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів. та в аналітичній
формі.
Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч
і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано,
проте відображає реальні фінансові потоки між даною країної з іншим світом.
69. Міжнародні і нацональні стандарти бухгалтерського обліку.
Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють нормативні правила та
процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.
Види: *міжнародні (визначають головні позиції, від яких залежить формування
фінансових результатів, представлення їх у звітності. Носять
рекомендаційний характер) *національні (мають силу закону).*Принцип
автономності підприємства. Він означає, що кожне підприємство (фірма)
розглядяється як самостійна господарська одиниця, відокремлена під своїх
власників та інших підприємств. Рахунки підприємства мають бути
відокремлені від рахунків ного власників. По кожній господарській одиниці
ведеться бухгалтерський облік і скла,дається фінансовий (бухгалтерськії і
і) звіт. *Принцип безперервності діяльності. Ця концепція бухіалтерського
обліку базується на тому положенні, що підприємство постійно функціонує і
продовжуватиме в майбутньому свою діяльність необмежений період часу.
Власники підприємства не мають наміру його ліквідувати чи продати. Виходячи
з цього принципу, господарські засоби включаються до балансу в оцінці за їх
фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. У звіт про прибутки
включаються доходи і витрати, зумовлені нормальною поточною діяльністю
підприємства. *Принцип двосторонності полягає в тому, іцо засоби
підприємства відображаються у двох напрямках: з одного боку—за Їх речовим
складом (гроші, складські запаси, основні засоби і ін.). а з іншого—за
.джерелами їх формування. Джерела формування у свою чергу можуть бути
залучені (зобов'язання) та власні. Тому принціїїі двосторониості може бути
виражений формулою: Господарські засоби = Зобов'язання + Власний капітал.
*Принцип грошового вимірювання означає, що в бухгалтерському обліку
відображаються явища, дані, які можуть бути виражені в грошовому вимірі.
Звичайно, в обліку можуть застосовуватись й інші вимірники господарських
засобів (натуральні, трудові), але узагальнення їх можливе тільки за
допомогою грошового вимірника. *Принцип собівартості, в бухгалтерському
обліку відображається собівартість (первісна, історична тощо) засобів, а не
їхня ринкова вартість. Іними словами, в обліку і звітності оцінка активів
здійснюється, виходячи з фактичних витрат на їх придбання або виробництво.
Відображення в обліку та звітності господарських засобів за їхньою
собівартістю пояснюється двома причинами. ІІо-нерше, оцінка засобів за
ринковою вартістю супроводжується великими труднощами її визначення. Крім
того, ринкова оцінка (вартість) в будь-якому разі носить елемент
суб'єктивності, тоді як собівартість є об'єктивною. По-друге, виходячи з
принципу безперервності .діяльності, підприємство не буде швидко {и-
алізуватн засоби, які йому належать. Воно використовує ці засоби для
забезпечення своєї поточної діяльності. А тому нема необхідності знати
ринкову вартість засобів, що знаходяться на підприємстві і використовуються
ним. *Принцип нарахування. Цей принцип регулює собою момент визнання
доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку
в тому періоді, в якому вони були нараховані. *Принцип реалізації тісно
пов'язаний з принципом нарахування. За цим принципом доходи від реалізації
продукції, робіт, послуг обліковують, коли виконано договірні зобов'язання
та надіслано рахунок клієнтові. Іншими словами, моментом реалізації та
визначення доходу від реалізації є моментом відвантаження і переходу права
власності….
70.Фінансова звітність зарубіжних країн, її склад та зміст.
Фінансова звітність – система взаємопов’язаних узагальнюючих показників, що
відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за
звітній період. Основне призначення – надати внутрішнім і зовнішнім
користувачам правдиву, достовірну інформацію про майновий та фінансовий
стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання
за звітній період. Обов’язковою вимогою до звітності є її порівнянність.
Вона повинна забезпечувати порівнянність показників даного звітнього
періоду з аналогічними показниками минулих періодов.
Фінансова звітнсть складається на основі фінансового обліку, що ведеться на
підприємстві. Під фінансовим обліком ми розуміємо комплексну систему
бухгалтерського обліку, яка відображає всю госпосдарську діяльність
підприємства за певний звітний період. До складу фінансової звітності
входять:
1.бухгалетрський баланс ( це зівт про фінансовий стан підприємства, який
відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на
певну дату. У різних країнах статті активу балансу розміщуються зверху до
низу за принципом підвищення ліквідності засобів. Статті пасиву також
розміщуються зверху до низу за принипом зменьшення терміну повернення
боргів. В США, Англ та Канаді ми спостерігаємо зворотній порядок розміщення
активів та пасивів. Головна рівність балансу – активи=зобовязання +власний
капітал)
2.звіт про прибутки (це обов’язкова форма фінансового звіту підприємства.
Основна мета – надати інформацію користувачам про формування фінансового
результату підприємства.у фінансовому обліку фінансовий результат
діяльності визначається порівнянням доходів та витрат звітнього періоду.
При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і
багатоступеневий форма. Звіт за одноступеневим форматом складаєтьсяз 2
розділів. Перший розділ – це перелік усіх доходів, одержаних підприємством
за звітний період. Другий – перелік усіх витрат. Різниця між загальною
сумою доходів та витрат покаже фінансовий результат. Звіт за
багатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує послідовний
процес формування кінцевого фінансовго результату. Крім чистого прибутку,
такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий
доход, операційний прибуток; результат фінансових та надзвичайних операцій;
прибуток до оподаткування, чистий прибуток.
3.звіт про рух грошових коштів (В останні роки цей звіт є обов’язковим.
Головне призначення – надати користувачам інформацію про те, з яких джерел
надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілі
витрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітній період.
В цьому звіті відображається рух грошових коштів, від їх надходження до
вибуття. Він складається по троьх основних видах діяльності: +поточна,
основна, операційна діяльнсть; +інвестиційна діяльність; +фінансова
діяльність)
4.додатки ( *методи оцінки різних статей річних звітів і методи підрахунку
вартісних виправлень, *назва і місцезнаходження зареєстрованого офісу
підприємств, у яких компанія володіє певним відсотком статуного капіталу,
*кількісна і номінальна вартість акцій, випущених за звітній рік в межах
дозволеного статуного капіталу, *суми заборгованості, які слід сплатити не
раніше, ніж через 5 років, *чистий товарооборот у розрізі категорій
діяльності та географічних ринків…)
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37
